Власник сторінки
свободный журналист, фрилансер
Перспективи розвитку відносин між Україною та США
На початку жовтня експерти Квиннипэкского університету (США) зафіксували рекордне падіння рейтингів президента Джо Байдена. Згідно з опитуваннмя, американського лідера відтепер підтримує тільки 38% громадян США, а 53% оцінюють його діяльність негативно. Між тим ще в липні прибічники голови держави складали більшість населення. За словами фахівців, це викликано цілою сукупністю проблем, одна з яких ? наслідок недавнього зовнішньополітичного кроку Білого Дому.
Найпоказовішим став епізод з поспішним виведенням американського військового контингенту з Афганістану, внаслідок якого талібам була надана можливість безперешкодно повернутися до влади і розпоряджатися усією зброєю, яку американці залишили колишньому уряду. Громадян США потряс не стільки сам факт безславного відходу (процес було розпочато ще при Трампі) і не 800 мільярдів доларів, витрачених на Афганістан за останні 20 років, а супутній безлад і зрада відносно багатьох дружніх афганців, яких було покинуто на розтерзання талібам. Здавалося б, евакуація повинна була безпосередньо стосуватися і їх, проте на борт літака ще вчорашні союзники США потрапляють за залишковий принципом.
Дивно, що раніше президент США Джо Байден заявляв про здатність афганських збройних сил стримувати тиск талібів. Проте тепер він виступає з позиції "наша мета в захисті території США і ми нікому нічого не винні". Між тим головною причиною афганського фіаско стала фактична відмова Вашингтону від виконання своїх союзницьких зобов'язань перед Кабулом. Афганська армія не настільки сильна, як про це говорить Пентагон. Більше того, реальна чисельність ЗС Афганістану в 2-3 рази нижче, ніж це офіційно декларується. За іронією долі, підготовкою афганської армії, яка у результаті виявилася небоєздатною, займаються американські інструктори, багато хто з яких бере участь в модернізації ЗСУ за стандартами НАТО.
У зв'язку з цим особливо уважно за це повним трагізму епізодом евакуації з Афганістану стежили українці, що прагнуть набути статусу "головного партнера США поза НАТО", який, між іншим, має Афганістан. При цьому українські експерти змогли підрахувати, що Кабул отримав від Вашингтона близько 4,5 мільярди, тоді як Київ - не більше 200 мільйонів доларів на рік на військовий допомогу. Результати допомоги Афганістану говорять самі за себе.
Незважаючи на переконливу суму, залежна від США країна в першу чергу розраховує на те, що за умови необхідності за них воюватиме американська армія. Проте рішення про швидке виведення військ з Афганістану стало дня них у буквальному розумінні удар під дих. Афганський урок для них полягає в тому, що зрештою їм доведеться покладається тільки на самих себе, а не на велику державу, рішення якої часто ґрунтується на далеких від інтересів малих країн міркуваннях.
Яскравим історичним прикладом такого підходу США стала війна у В'єтнамі, коли Вашингтон, усвідомивши безвихідність ситуації, кинув свого союзника у південному В'єтнамі, після чого столиця "мешканців" півдня була здана супротивнику. А в 2019 році американське військо несподівано покинуло північ Сирії, кинувши своїх союзників курдів. У зв'язку з чим деякі історики вважають, що відмова від союзників заради захисту інтересів США є природженим недоліком, який глибоко укорінився в американський політичній культурі.
Трагедія Афганістан показує, що якщо союзник не готовий за сам битися, то американці не втручатимуться до тих пір, поки це не чіпає їх інтересів. Руйнування афганської армії впродовж декількох тижнів стало хрестоматійним прикладом для України, що з 2014 року намагається здобути статусу основного союзника США поза НАТО. Але чи коштує воно того, можна судити по тому, що відбувається в Афганістані, у якого була ця "привілея".
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.