Ще трошки, і мама буде дивитися на мене на Хрещатику!

Підготовка до параду 2021

Парад в умовах війни – це тема, яка завжди викликає жваве обговорення у суспільстві. Цьогорічне дійство обіцяє стати наймасштабнішим за всі роки Незалежності нашої Держави. Ми завітали на злітну смугу державного підприємства «Антонов» у Києві, де відбуваються завершальні тренування та злагодження парадних розрахунків.

Описати враження від побаченого одним словом важко. Тисячі діючих військовослужбовців, правоохоронців та рятувальників, ветеранів і резервістів, поки незвичні для нашого ока зразки стрілецького озброєння, службові собаки в одному строю зі своїми кінологами, літаки й гелікоптери в повітрі. Хоча погода видалася приємно прохолодною, як на цю пору року – одного погляду достатньо, аби зрозуміти, що мова іде не просто про красу, а про важку клопітку роботу, неабиякі зусилля, витримку та волю. Та головне – зосереджені обличчя чоловіків і жінок в однострої задоволені, а в їхніх очах іскри справжнього запалу.

Про хід підготовки, враження та очікування від майбутнього параду нам розповіли присутні на тренуванні високі керівники, безпосередні учасники та учасниці параду, які уже багато тижнів поспіль, тренуються крокувати в шеренгах.

– На мою думку дуже символічно, що ми нарешті у цьому році відходимо від радянської системи організації парадів, – наголосив, спілкуючись із журналістами, Міністр оборони України Андрій Таран. Зокрема він зазначив, що цього року не буде традиційного за радянськими стандартами об’їзду військ на автомобілі з вітанням у певній формі. – Цього мабуть уже ніде немає, окрім Росії – країни, яка здійснює проти нас військову агресію, з якою ми реально знаходимося у стані війни.

На прохання кореспондентів дати оцінку роботі учасників параду Андрій Таран зазначив, що досконалість не має межі, але  вони знаходяться на вірному шляху:

– Я сам під час навчання у військовому училищі та у військовій академії тут, у Києві, багато разів проходив цю злітну смугу. Знаю як це треба робити. Бачив. Пам’ятаю ще як нас тренували. Тому вважаю, що всі кроки для організації стройового злагодження робляться вірно.

Залишився задоволеним наполегливістю та старанністю учасників дійства і командувач Сухопутних військ Збройних Сил України генерал-полковник Олександр Сирський:

– Цього року мені випала висока честь командувати парадом. Ви бачили якісний стройовий вишкіл. Піша колона буде нараховувати 36 парадних розрахунків. Зокрема, вперше пройдуть розрахунок територіальної оборони, розрахунок наших країн-партнерів, зведений розрахунок з державним прапором. Наші військовослужбовці демонструють високу дисципліну. Усі вони хочуть взяти участь в параді, хочуть показати всю міць Збройних Сил України та інших складових  сектору безпеки і оборони.

У відповідь на запитання: «Скільки учасників параду брали участь в бойових діях?», генерал-полковник Олександр Сирський зазначив, що учасники бойових дій сформували переважну більшість розрахунків та 100 відсотків окремих із них. Наприклад всі 120 осіб коробки ветеранів брали участь в операції Об’єднаних сил або Антитерористичній операції. Розрахунок від 92 окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України узагалі нещодавно повернувся після виконання завдань в районі операції Об’єднаних сил.

Також журналісти поцікавилися бойовою технікою, яку можна буде побачити на параді. Командувач Сухопутних військ розповів, що участь у проходженні візьмуть 358 одиниць техніки. Серед них такі новітні зразки, як Козак 2М1, модернізовані танки, сучасні ракетні комплекси, які вже прийняті на озброєння, як ракетний комплекс «Нептун»,  і ті, які зараз приймаються на озброєння. Будуть представлені також сучасні зразки техніки радіоелектронної боротьби, радіоелектронної розвідки, велика кількість техніки не лише Збройних Сил України, але й інших складових сил безпеки і оборони.

Говорячи про цьогорічні зміни, пов’язані з підготовкою до параду, не можна оминути і прийняття нового стройового кроку. Основна відмінність його полягає в тому, що нога піднімається нижче, дещо змінився  рух руками і, звичайно, нижчий темп – 110 кроків за хвилину. По-перше, цей крок пристосований до українських національних маршів. Крім того, він легший і набагато зручніший.

Про тих, хто знову одягнув камуфляж та переїхав до казарми спеціально заради участі у цьогорічному параді, розповів голова ради резервістів Сухопутних військ Збройних Сил України Іван Тимочко.

– Ми із побратимами крокуємо у зведеній коробці оперативного резерву першої черги, де представлені практично всі роди військ. Ми демонструємо, що в будь-який час готові виступити на захист нашої країни і підсилити наших побратимів, які зараз служать на дійсній військовій службі. Хоча в оперативний резерв першої черги можуть зараховувати людей, які не брали участі в бойових діях, але мають належну підготовку, у більшості з нас є бойовий досвід. Наша коробка – це півтори сотні людей. Бажаючих взяти участь у параді серед резервістів було втричі більше, аніж відібрали. Основний критерій – фізичні дані. Також ми проходили певний психологічний відбір, наскільки можемо спілкуватися  у закритому товаристві, чи це не викликає певного дискомфорту.

Раніше Іван не брав участі в парадах. Він зазначив, що це досить цікаво. Адже стройова підготовка лише частинка справи, яку роблять резервісти під час вишколу. Не менш важливі для них налагодження взаємодії та обмін досвідом.

У відповідь на запитання про бойовий досвід Іван Тимочко розповів, що воював у складі 24-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України імені короля Данила Галицького:

– Це  «Королівська» бригада, одна з найкращих в Україні. Я був сержантом на посаді командира гармати 2С1. Ми стикалися з тим, з чим стикаються усі військовослужбовці, зокрема артилеристи. Про нас іноді чують, але ми не дуже любимо розповідати що, де і коли робили.

Іван не з чуток знає що таке війна. Він із побратимами чимало зробили для того, щоби Україна могла відсвяткувати 30-річчя своєї Незалежності. Але резервісти, попри цивільні професії та нове життя не жаліють часу і зусиль аби підтримувати себе в добрій бойовій формі. Вони відвідують збори, що тривають від 15 до 30 днів, а у випадку загострення ситуації готові стати плечем до плеча із побратимами, які проходять дійсну військову службу. Адже є страшна аксіома бойових дій: вони забирають людські життя. І ті, хто після горнила боїв свідомо прийняв рішення про службу у військовому резерві, готові поповнити лави, чудово розуміючи всі ризики та загрози.

– У кожного з нас вдома є укомплектовані військові рюкзаки. Ми час від часу залучаємося до участі у зборах резервістів. Для нас це зручно. Ми знаємо куди безпосередньо нас призвуть. Знаємо в який підрозділ прийдемо. Знаємо своїх побратимів. Якщо виникне потреба – нам не потрібен додатковий час на злагодження. Через 24 години після сигналу ми уже можемо приступити до виконання своїх безпосередніх завдань на лінії фронту, – зазначив Іван Тимочко.

Євгенія Гордієнко – учасниця параду, курсантка Військового інституту Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Для неї це вже другий парад. В контексті нещодавніх подій ми першочергово поцікавилися у дівчини її враженнями про парадне жіноче взуття.

– Взагалі взуття нам дали більш якісне. Тому що коли ми стояли на підборах – відчували, як пече асфальт. І це було дуже некомфортно. Нога була нестійка, тому крок виходив ніби трошки «порізаний». У цих туфлях, які нам видали зараз, все набагато краще. Ми не відчуваємо асфальту, не відчуваємо камінчиків.  І в принципі нога фіксується за рахунок шнурівки. Тому ми з дівчатами задоволені, що про нас подбали і дали нам досить зручні туфлі.

– Чим для Вас особисто відрізняється парад 2018 року і цьогорічний?

– Взагалі, на мою думку, цьогорічне, друге в нашій історії проходження жінок на параді, більш відповідальне. У 2018 році це була заявка: «От бачите, ми рівні». А цього року це вже констатація того, що жінка йде разом із чоловіком. Ми не єдина жіноча коробка. У деяких розрахунках жінки ідуть поруч із чоловіками. Їх додали в стрій, і вони крокують на рівних, зі зброєю, в обмундируванні, залежно від того, яка коробка. Якщо говорити про емоційний стан, то я пишаюся тим, що я іду. Я прихильник тієї думки, що Хрещатиком мають крокувати захисники. Люди повинні знати своїх воїнів, своїх захисників в обличчя. Таким чином ми піднімаємо авторитет армії. Я гадаю, що армія має бути привілеєм а не обов’язком в ній служити. І коли іде військо головною вулицею країни – то складається враження: «Вау!». Це дуже класно, це потужно, це велика, зрештою сила, вона дуже добре впливає на людей таким чином.

–      Які у Вас власні переживання?

– Я уже не переживаю, тому що «плавали», знаємо. Але я знаходжу свою місію у строю в тому, що дію як старший порадник. Тому що ми з подругами уже це все пережили, і молодші дівчата приходять, цікавляться: «А от як було у вас?», «А що було цікаво?» «А чим зараз відрізняється від минулого разу?» І це також важливо. Звичайно є переживання. Часу на тренування цього року нам виділили більше. Ми більше тренуємося. Що сказати? Спитайте в мене, що легко в параді? Від рівняння, від злагодження, від постановки кроку – все важко, але ми розуміємо, на що ми працюємо, на яку мету. Коли  уже четвертий раз встаєш о четвертій ранку, то думаєш: «Ну от, ще трошки, і мама буде дивитися на мене на Хрещатику!»