Путін і найманці ПВК "Вагнер"
Що приховується за фейковою сенсацією?
Туман розсіявся. Обидві сторони виклали всі аргументи. Тепер можна
спокійно і без емоцій поговорити про сенсаційну операцію із затримання 29 липня
у Мінську 28 найманців приватної військової російської компанії «Вагнер» на
території Білорусії.
Росія кинула «качку» про український слід російських терористів – і багато
хто повірив в «операцію українських спецслужб, які планували посадити літак з
найманцями на нашій території». Головний аргумент – офіцер СБУ завербував для
охорони нафтових родових у Венесуелі 28 найманців з ПВК «Вагнер». Чим більше
фантазії – тим легше повірити.
А тепер поговоримо, що таке приватна військова компанія «Вагнер». Це
неофіційний підрозділ Головного управління Генштабу Росії, який контролює
російська влада. У 2016 році на групу Вагнера, за інформацією РБК, з бюджету
для спеціальних операцій витратили від 5 до 10 млрд. рублів. Це кошти влади і
впливових бізнесменів, близьких до Кремля. Платять найманцям готівкою і в
жодних відомостях вони не значаться. Серед спонсорів «Вагнера» називають друга
Путіна – петербурзького бізнесмена Євгенія Пригожіна.
Заснував ПВК «Вагнер» підполковник з 2-ї окремої бригади спеціального
призначення російської військової розвідки Дмитрій Уткін. У 2016 році у Кремлі
йому вручили орден «Мужества». Про цю історію свідчить фото Уткіна з Путіним.
Це інформація з відкритих джерел. Жодних таємниць.
Що ж, а тепер поговоримо про можливе і неможливе. Це тільки в казці для
довірливих можна завербувати 28 найманців на території Росії без відома
російських спецслужб. На кожного з цих терористів в міністерстві оборони Росії
є окремий файл, їхнє пересування, контакти відслідковуються, як це прийнято у
всіх спецслужбах. Таке неможливо – це казкова історія.
Україна в черговий раз стала жертвою
професійної інформаційно-психологічної операції російських спецслужб.
Майстерно відвернули увагу від кроків Кремля і перевели стрілки на сусіда. Чим
більше туману в цій історії, тим важче знайти правду.
В історії спецслужб ще не було жодного випадку, щоб відразу вивезли 28
підконтрольних військовій розвідці найманців. Але ми дружно проковтнули чергову
російську «качку». Виникає ще одне питання: хто чи що за цим стоїть?
Про інші фантастичні деталі навіть не хочеться говорити – ситуацію звели
до абсурду. Подібні фейки, створені підрозділами інформаційно-психологічних операцій
Російської Федерації, можуть поширювати тільки вороги України для дискредитації
нашої держави.
На фото в Кремлі:
УТКІН Дмитро Валерійович (позивний "Вагнер") – 11.06.1970 р. н.
місце народження – м.Асбест Свердловської обл., паспорт громадянина РФ
5803989141, закордонний паспорт громадянина РФ 65№3950952, ІПН – 262404751144. Посада – командир, номер
військового жетону: М-0209.
ТРОШЕВ Андрій Миколайович (позивний "Сєдой") – 05.04.1962
р.н., адреса – м.Санкт-Петербург, вул. Вербна, 13, корп.1, кв.107; ІПН
-781417567443. Посада – заступник командира-начальник штабу ("виконавчий
директор").
КУЗНЄЦОВ Олександр Сергійович (позивний "Ратибор") –
10.08.1977 р.н. Місце народження – с.Нікольське Гатчинського р-ну
Ленінградської обл., паспорт громадянина РФ 0703769818. Адреса – Московська
обл, м.Солнечногорськ-2, дислокація в/ч 92154. Посада – командир 1-ї
розвідувально-штурмової роти, номер військового жетону: М-0271.
БОГАТОВ Андрій Михайлович (позивний "Бродяга") – 03.01.1989
р.н., місце народження – м.Старий Оскол Белгородської обл., паспорт громадянина
РФ 1409081533; адреса – Белгородська обл., м.Старий Оскол, Олімпійський мкр.,
буд.60, кв.120. Посада – командир 4-ї розвідувально-штурмової роти. Номер
військового жетону: М-1601.
Богдан КУШНІР,
автор романів про протистояння російської та української розвідок
«Помста оперативна розвідки», «Невидима павутина», «На лінії зіткнення. Любов і
ненависть» та документальної книжки «Таки війна… Із щоденника офіцера сектору
«А».
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.