Ми — нація добрих воїнів. Ми ніколи не прагнули чужого

16 августа 2020, 11:46
Владелец страницы
Журналист
0
32

Нам важливо пам’ятати про ті твердині українства, котрі допомогли нам зберегти себе — «ПЛАСТ», ОУН, УПА — Олег Володарський

Пластовий закон

Три головні обов’язки пластуна, зокрема, зобов’язують пластунів дотримуватись пластового закону. Пластовий закон — це не заборони, а позитивні вказівки, дороговказ пластуна. Закон вимагає від нас активності, щоб ми розвивались та вдосконалювали свій характер. Він торкається внутрішнього життя пластуна. Точки пластового закону повинні бути «провідними лініями» поведінки у життєвій грі. Юнак чи юначка, вступаючи до організації, вирішують зробити цю поведінку частиною свого щоденного життя. У пластовому законі з’ясовані прикмети пластуна, які є переданням давніх лицарських законів, а тепер уже тривалими основами культурного світу, узгоджені з християнською етикою та ідеалами:

Пластун словний.

Один раз даного слова дотримується, незважаючи на перепони.

Пластун сумлінний.

Кожне діло, за яке добровільно взявся, виконує по змозі якнайліпше.

Пластун точний.

Дотримується визначених меж початку чи кінця якогось заняття або виконання дорученого завдання.

Пластун ощадний.

Без потреби і користі не витрачає ні грошей, ні часу, ні енергії. Якщо щось залишається, зберігає на той час, коли буде потрібно.

Пластун справедливий.

Він без вагання признає і віддає кожному все, що тому належить. У кожному змаганні дотримується засад «чесної гри».

Пластун увічливий.

Допомагає у добрій справі, якщо є потреба, уступає, кому слід, першість і гарно поводиться з усіма. Його увічливість не повинна робити враження принизливості, бо це суперечить лицарським законам.

Пластун братерський і доброзичливий.

Почуває себе братом усіх пластунів, а також інших людей. Він не дошкуляє нікому, не кривдить живих істот. Працює у відповідності до своїх сил для добра, скріплення і розвитку власного народу, без сліпої ненависті до загалу членів іншої національної спільноти.

Пластун врівноважений.

Не діє ніколи під впливом хвилинних настроїв (гніву, розпачу тощо).

Пластун корисний.

Займається тим, що приносить чесну і справжню користь собі самому та іншим. Також цінити і шанує працю інших людей. Він визнає значення праці у такій послідовності: праця для розвитку всього людства; праця для власного народу, праця для себе самого.

Пластун слухняний пластовій старшині.

Слухається пластової старшини згідно з обов’язуючими правильниками. Після сумлінного виконання наказу, він може висловити критичну думку щодо доцільності цього наказу. Не виконує наказу, який є незгідний з пластовим законом.

Пластун пильний.

Ніколи не пропускає нагоди навчитися чи довідатися чогось корисного для розвитку свого духу, своєї працездатності. Спостерігає за довколишнім світом і помічає усі дрібні деталі та зміни, що відбуваються у ньому.

Пластун дбає про своє здоров’я.

Шанує і плекає здоров’я як цінність і передумову своєї працездатності. Не робить нічого, що могло б підірвати його сили або спинити розвиток організму. Він підприємливий, енергійний і вірить у свої власні сили.

Пластун любить красу і дбає про неї.

Намагається допомагати красі оточення своїм виглядом, одягом, вчинками, мовою, визнаючи правила доброї поведінки, гарної мови і поширює це знання власним добрим прикладом.

Пластун завжди доброї гадки.

Не розгублюється і не падає у розпач навіть у найважчих умовах. Завжди спокійний, схильний до веселощів, а у небезпеці — відважний.

Джерело:

 

Ігор Гангала, старший пластун скоб, зв‘язковий куреня УПЮ ч. 107 ім. Петра Войновського Скаутська організація «ПЛАСТ» (м. Чернівці)

Різним буває настрій. Не менш непостійна і погода за вікном. Світ також змінюється. Ми щоранку прокидаємося, щоб прожити цей день. Ми дихаємо, мріємо, сподіваємося. Та попри буремність сьогодення та незвіданість майбутнього, нам не можна забувати про велич минулого, про принципи та скрижалі, котрі залишили нам наші предки. Ті, котрі ми не маємо права забути. Ті, про які необхідно пам’ятати. Ті, котрі роблять нас українцями.

 

Не можна відмовлятися від генетичних переконань. Адже через те, що ми забули хто ми і ким були ті, хто жили до нас, наша Нація знов і знов платить страшну, криваву ціну. Завіти предків потрібно шанувати. І особливо ті, котрі залишили такий яскравий відбиток на шляху націоналістичного виховання. Наш прадавній ворог саме за це нас і ненавидить — за незламний дух, віру і непримиренність. «Вони» зображують бандерівців і націоналістів кривавими варварами, недалекими та недолугими.

 

«Їм», онукам і правнукам «шарікових», так простіше. «Вони» щоразу впевнені, що ми не оговтаємося після чергового підступного удару і остаточно втратимо себе як Націю, остаточно деградувавши до «братнього народу». Та щоразу впевненість ворога залишається марною, хоча це і не заважає знов і знов повторювати свої криваві спроби знищити українство. Повторювати, щоразу забуваючи про те, що українська генетика незламна, а українство — це мистецтво жити, любити й вірувати в Україну і у свій добрий, працьовитий народ.

 

Ми — нація добрих воїнів. Ми ніколи не прагнули чужого. Ми завжди прагнули лише одного — мирно жити на своїй землі. І сьогодні ми відновлюємо в собі генетичний код справжнього українства, видалюючи зі свідомості спотворені «совком» і російською пропагандою файли. Ми відроджуємося. Тому саме зараз нам важливо пам’ятати про ті твердині українства, котрі, попри всі негаразди, допомогли нам зберегти себе — «ПЛАСТ», ОУН, УПА.

 

Сьогодні ми увійшли на черговий виток спіралі історії. Виток, на якому Нація знов і знов втрачає найкращих у війні за незалежність. Щоб не залишитися в пам’яті загиблою цивілізацією. Сьогодні посеред нас вже подорослішали ті, хто знає лише вільну, незалежну Україну.

 

Ігор Гангала українець. Він нащадок українців. Генетично вірний та відданий своїй культурі та історії. Наші діти зовсім інші. Нас з дитинства привчали бути як усі і прагнути до того, що дозволить партія. А вони знають, хто вони і звідки. Знають, чого варті і до чого прагнуть. Вони живуть в океані інформації і ретельно обирають течії, за якими будуть слідувати.

З Ігорем приємно вести діалог. Він чує, заглиблюється у суть питання, проте не підлаштовується під сприйняття співрозмовника, а залишається собою. При цьому йому не байдуже чи буде він почутий.

 

Саме тому він не стане говорити те, що від нього очікують почути, якщо це хоч трохи розходиться з його внутрішніми переконаннями. Він говорить про серйозні речі просто, зрозуміло і щиро, не намагаючись сховатися за мереживом слів.

 

Я б назвав нашу бесіду невимушеною. Але вона була досить принциповою для тих категорій і переконань, котрі збереглися між нами — Україна та українство. Це так класно, коли на важливі й глибокі теми розмова ведеться тихо, просто і зрозуміло. Мабуть, це найважливіше — коли простою і зрозумілою мовою ти говориш про те, чому ти УКРАЇНЕЦЬ і чим це для тебе є.

 

Я переконаний, що саме на таких діалогах і має базуватися громадянське суспільство, котрого нам зараз так не вистачає. Ми не маємо права на роздільність, ми зобов’язані іти назустріч одне одному.

 

Минуло майже 8 місяців після нашої зустрічі, коли я взявся за написання цієї статті. Перед тим, як розпочати її, я читав інформацію та роздивлявся фотографії. Скільки ж тепла, любові і відданості в душі цієї людини! Дивлюся на таких зовсім вже дорослих дітей і розумію, що у нашої Нації є все для того, щоб бути щасливими.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми — Ігор Гангала, старший пластун скоб, зв‘язковий куреня УПЮ ч. 107 ім. Петра Войновського Скаутська організація «ПЛАСТ» (м. Чернівці)

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.