Проблемами Криму, які не тільки не були вирішені з моменту анексії, але набули за останні роки ще більш загрозливих масштабів, стали переробка і утилізація відходів.
Депутат
російського парламенту Криму, проросійський політик і громадський діяч Сергій
Шувайников стверджує, що ситуація з екологією Криму як була плачевною, так і
залишилася. На його думку, тільки у 2019 році Мінприроди Криму перейнялось
проблемами екології і почало розробку "Стратегии экологической
безопасности Крыма", коли до кінця каденції влади залишилося менше року.
Найбільш
болючими екологічними проблемами для кримчан Шувайников вважає нерекультивовані
сміттєзвалища у степу, передгір’ї та на Південному березі Криму, відсутність
якісних каналізаційно-очисних споруд, системне забруднення прибережної смуги і
води у курортних містах, а також знищення величезної кількості повноцінних
дерев у районах спорудження траси "Таврида".
За статистикою
кожний мешканець Криму – і старий, і малий – за рік викидає понад 350 кілограм
твердих побутових відходів. Це не рахуючи того сміття, що його у курортний
сезон залишають за собою приїжджі (6 мільйонів приїжджих було у 2013 році,
3-3,5 мільйона у 2019 році).
Населення
Криму у 2019 році – 1,9 мільйона. Легко порахувати, скільки побутових відходів
за рік підлягає утилізації – порядку 1,1-1,2 мільйона тонн.
До того ж,
існують і комунальні та промислові відходи, переважна більшість яких теж
підлягає утилізації, і яких значно більше в перерахунку на одну людину – 5-6
тонн на рік.
Технологія
поводження з відходами зрозуміла і для школяра: 1) зібрати, 2) вивезти, 3)
переробити, 4) утилізувати 5) рекультивувати.
Але виявилось,
що вже по першому пункту є значні труднощі. Тільки у Сімферополі для збору
сміття на кінець 2019 року не вистачало більше тисячі контейнерів, а також
сотень двірників, які не бажали працювати за зарплату на третину меншу, ніж в
середньому в Росії.
Проблему з
контейнерами для побутових відходів окупаційна влада обіцяє вирішити у 2020
році хоча б у Сімферополі. З вивозом сміття, як запевняють мери Сімферополя і
Севастополя, проблем не буде.
Проблемами
Криму, які не тільки не були вирішені з моменту анексії, але набули за останні
роки ще більш загрозливих масштабів, стали переробка і утилізація відходів та
рекультивація полігонів для твердих відходів.
На сьогодні
обсяг накопичених побутових та комунальних (!) відходів на всіх сміттєвих
полігонах Криму досяг 55 млн.куб.м – по 27 кубометрів на одного кримчанина.
Питання
переробки сміття з моменту анексії Криму залишалось поза увагою влади. Так і не
розпочато в промислових масштабах процес вилучення зі сміття вторинної
сировини, хоча керівник проекту "Стоп.Хлам.Крым" Сергій Дубовик
стверджує, що така програма вже працює з 1 січня 2019 року, і що починається
спорудження сміттєпереробних заводів, на що Уряд Росії виділив 1,2 млрд.
рублів.
Російський
глава уряду Криму Юрій Гоцанюк розповів представникам ЗМІ, що у 2020 році в
рамках національної програми "Экология", затвердженої на засіданні
Уряду РФ, у 2020 році реалізується п’ять регіональних проектів, що вже у 2024
році частка твердих комунальних відходів, направлених на переробку, складе до
60%, а частка ТКВ, направлених на утилізацію, складе до 36%.
Та місцеві
екологи справедливо вважають, що товариші Гоцанюк і Дубовик видають бажане за
дійсне, що це спроба забезпечити населення рожевими окулярами.
Так, є
національна програма "Экология", в рамках якої до 2024 року
передбачається рекультивація 8 полігонів ТКВ. Не спорудження нових полігонів,
не будівництво сміттєпереробних чи сміттєспалювальних заводів, а рекультивація
переповнених полігонів ТКВ.
Зі свого боку,
російське міністерство ЖКГ Криму ініціювало громадське обговорення проекту
територіальної схеми поводження з відходами, який передбачає будівництво до
2024 року 10 сміттєперевантажувальних станцій з системою сортування та двох
автоматизованих сміттєсортувальних комплексів. Та обіцяти не означає оженитись.
Проблема
сміття, мабуть, наймасштабніша в Криму. Від не перероблених відходів страждають
не тільки курортні міста. Сімферополь поступово перетворюється в одне велике
сміттєзвалище.
Місцеві мешканці
скаржаться, що на околицях міста практично не залишилось чистих галявинок для
пікніків, а у лісах та гайках, та на узбіччях автодоріг утворюються стихійні
звалища. Аналогічна проблема і у самому місті.
Давайте
поглянемо пильніше, як реально втілюється у життя справа звільнення Криму від
сміття.
Єдиний
законний полігон для сміття у Севастополі – "Первомайский" функціонує
з порушеннями. Шари сміття не пересипаються ґрунтом, внаслідок чого полігон
перетворився у банальне звалище і став однією з причин потрапляння Севастополя
майже на самий низ російського екологічного рейтингу – 73 позиція з 85.
Сміття і
відходи з Сімферополя ще з радянських часів вивозили на полігон
"Каменка", які було організовано без дотримання санітарних норм, бо
полігон вважали "тимчасовим".
Здавалося б, у
2017 році мала закінчитись неоголошена війна між жителями села Каменка і
місцевою владою за закриття полігону, коли звалище офіційно закрили. Але влада
дозволила звозити на звалище будівельне сміття. А вже під виглядом будівельного
сміття на звалище продовжували звозити побутові відходи.
У 2018 році
завезення сміття все ж припинили та виділили 1 мільярд рублів на рекультивацію
полігону. Провели тендер, і рекультивація розпочалась.
Але коли
встановили огорожу, виявилося, що рекультивувати збираються не весь полігон, а
тільки частину. Хай вже так, але з’ясувалось, що міністерство ЖКГ Криму на
полігоні "Каменка" розпочало будувати сміттєпереробний комплекс. І
знову з порушенням норм. І знову протести населення.
Тільки
мешканці села домоглися від Аксьонова заборони на вивіз сміття на полігон, як у
2020 році довелося знову виходити на акції протесту, бо замість
сміттєпереробного комплексу міністерство вирішило побудувати станцію для
перевантаження сміття на семи гектарах. І знову з порушення норм.
Проблема
сміття виходить далеко за межі двох найбільших міст. Глава адміністрації Ялти
Іван Імгрунт повідомляв про гнітючий санітарний стан міста, а ситуацію зі
сміттям назвав кричущою.
Рекультивація
полігонів ТКВ у Сімферополі, Керчі, Старому Криму, Алушті, Саках мала бути
розпочата ще у 2016 році і закінчена у 2018. Потім завершення рекультивації
перенесли на 2020 рік, а тепер розмова йде про 2021-2022 рік. Коротше кажучи,
за чотири роки завершили рекультивацію полігону тільки у Саках.
Рекультивацію
двох закритих звалищ – у Судаку і Білогірську – у 2022 році мають тільки
розпочати. І це при тому, що за останні два роки площа Білогірського полігону
поблизу села Тургенево зросла майже в десять разів. І буде ще зростати,
оскільки згідно з проектом полігона він ще на 40 відсотків не заповнений.
До речі. Свого
часу на Тургенівському полігоні було розпочато модернізацію. Там почали
вибирати з відходів цінні фракції, органіка пішла на переробку, встановили
електростанцію, яка працювала на газі, що його виділяло сміття; розпочалася
рекультивація полігону. І що ж? У 2017 році – розповідає професор екології,
президент Кримської академії наук Віктор Тарасенко – прийшли хлопці в
камуфляжній формі від Білогірського заводу будівельних матеріалів і викинули
компанію "Інсайт-2007", яка там працювала.
Всього на
території Криму екоактивісти нарахували понад 700 полігонів і звалищ – і
санкціонованих, і несанкціонованих; і це мова йде тільки про крупні об’єкти.
Якщо ж рахувати всі звалища, то, наприклад, тільки на території Ялти нарахували
103 нелегальні звалища. На території Севастополя було виявлено 1515 нелегальних
звалищ, 663 з яких вдалося ліквідувати силами мешканців міста. А в травні 2019
року природоохоронна прокуратура заявила, що тільки за рік в місті утворилося 4,5
га будівельних звалищ.
Недбалість
окупаційної влади щодо проблеми з накопиченням сміття на півострові ставить під
загрозу здоров’я мешканців всього Криму, завдає непоправної шкоди флорі та
фауні, який завжди славився чистим повітрям і багатою природою. Однак зберігати
ці блага вочевидь не входить до планів окупантів. Для військової бази площею 27
тисяч квадратних кілометрів наявність природи та цивільних осіб не обов’язкова.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.