«Іван пам’яттю предків навчений українству» – Олег Володарський

1 апреля 2020, 14:05
Владелец страницы
Журналист
0
18

Я побачив, що навпроти мене сидів сильний та мужній нащадок української генетики, в якому вдосталь віри та волі для подальших перемог

 

Перемога Давида над Голіафом

Якось, коли царював Саул, у євреїв була війна з филистимлянами. Перед битвою війська вишикувались одне навпроти одного, із филистимського табору вийшов велетень на імя Голіаф. Він кричав євреям: «Навіщо нам усім воювати? Нехай хтось з ваших вийде і побореться зі мною, і якщо він убє мене, филистимляни будуть вашими рабами. Якщо ж я поборю його і вбю, то ви будете нашими рабами». Сорок днів вранці і ввечері виходив цей велетень і глузував з євреїв, лаючи полки ізраїльські. Цар Саул обіцяв велику нагороду тому, хто поборе Голіафа, та ніхто з євреїв не насмілювався виходити проти велетня. У цей час у табір єврейський прийшов Давид відвідати своїх старших братів і приніс їм їжу від батька. Почувши Голіафові слова, Давид зголосився вийти на поєдинок з цим велетнем і просив царя, щоб той дозволив йому. Однак Саул відповів: «Ти ще молодий, а він сильний і з дитячих років звик до війни». Давид же сказав: «Коли я пас овець у свого батька, то траплялось, що приходив лев чи ведмідь і хапав вівцю із отари. Я здоганяв його і видирав з пащі вівцю, а якщо він кидався на мене- то я вбивав його. Якщо Господь раніше рятував мене від лева і ведмедя, то врятує і тепер від руки цього филистимлянина». Саул погодився і сказав: «Іди, і нехай буде Господь з тобою».

Давид поклав пять гладеньких каменів у свою пастушу торбину, взяв пращу, тобто знаряддя для кидання каміння, і пішов проти Голіафа. Велетень з презирством поглянув на Давида, який був ще дуже молодим, і з насмішкою сказав: «Хіба я пес, що ти йдеш на мене з камінням і палкою?» Давид відповів: «Ти йдеш проти мене з мечем, списом і щитом, а я йду проти тебе в імя Господа Саваофа, Бога воїнств ізраїльських, які ти ганьбив. Господь допоможе мені, і вся земля узнає, що не мечем і списом рятує Господь». І ось, коли Голіаф став підходити, Давид поспішив йому назустріч, вклав камінь в пращу і кинув його у велетня. Камінь влучив Голіафу прямо в лоб, і той упав на землю. Давид підбіг до Голіафа, витяг у нього меч і його ж власною зброєю відсік йому голову. Побачивши це, филистимляни, охоплені жахом, кинулися тікати, а ізраїльтяни гнали їх аж до їхніх міст, убивши багатьох.

Саул зробив Давида воєначальником. Згодом він видав за нього заміж свою дочку. Коли Саул і Давид поверталися з перемогою, єврейські жінки виходили до них назустріч зі співом і танцями і вигукували: «Саул переміг тисячі, а Давид – десятки тисяч!» Саулові було неприємно це, він пройнявся заздрощами до слави Давидової і задумав убити його. Давид усамітнився в пустелі й ховався від Саула до самої його смерті.

(Див.: 1 Цар. 16–31; 2 Цар. 1).

Іван Тарасович Гешко, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м в приміщенні, учасник Олімпійських ігор

Неймовірної краси засніжені пейзажі затишного містечка зачарували нас з першого погляду. Іван зустрів нас і провів до свого будинку, де на нас повіяло теплом родинного затишку.

У вітальні ціла шафа заставлена медалями, кубками та нагородами цього видатного українського спортсмена. Та в цьому не було ані пихи, ані гордині. Для Івана Гешко всі ці досягнення лише частина його минулого, і він збирає їх так само, як збирає своє родинне дерево, на якому навіки викарбувані імена предків цього українця. Ця людина пам’яттю предків навчена українству, а спорт навчив його чесності, самовідданій праці та дисципліні.

Тільки-но ми ступили за поріг, як нам одразу гостинно запропонували гарячої кави, за філіжанкою якої ми і розпочали знайомство в очікуванні, поки зарядиться апаратура. Іван ріс у звичайній сільській українській сім’ї, з дитинства навчений скромності та сумлінній праці. Ця людина усвідомлює ціну та цінність всього того, що він досяг, він турботливий батько та сім’янин. Та життя навчило його не залежати від матеріальних цінностей, він знає, що за сьогоднішньою перемогою може слідувати поразка, а череду поразок сумлінною працею можна перетворити на нові перемоги. Саме тому історія його сім’ї, його родове дерево, котре налічує більш як сто чоловік, для нього не менш значиме за спортивні та будь-які інші здобутки.

Мені було трохи боязно спитати його про Бога, адже це доволі делікатне питання, на яке не кожен готовий відповісти. Та Іван зі спокійною посмішкою відповів, що Господь живе в його серці із самого дитинства. Є в цьому чоловікові щось, що ніколи не дасть йому опустити голову. Він з неймовірним захопленням згадує, як на міжнародних змаганнях над головами спортсменів майорів український прапор і звучав наш гімн на честь переможців. Та мені не хотілося заглиблюватися в спортивне минуле, адже мені, навіть не мені, а Нації, сьогодні вкрай необхідний саме українець Іван Гешко.

Ми згадали його депутатську діяльність, торкнулися питання Національного олімпійського комітету. Зачепили також найбільш пульсуючий нерв в душі Івана: тренерська робота. Він змінився миттєво, варто було підняти цю тему. В очах з’явилася жага до перемог та нових звершень.

У ньому є сила виховувати чемпіонів, переможців. І це настільки потужно, що йому ледве стає сил стримувати цю стихію в собі. Я ані на мить не сумніваюся, що рано чи пізно ми почуємо рідний гімн, що грає на честь його вихованців на наймасштабніших світових змаганнях.

Та все це не мало для мене суттєвого значення. Найважливіше для себе я побачив – навпроти мене сидів сильний та мужній нащадок української генетики, в якому вдосталь віри та волі для подальших перемог. Перемог для країни, для Нації!

Цей потужний чоловік – батько чотирьох дітей. У його домі панують любов та щастя. Нас пригощали пирогом, та не менш солодким за частування було відчуття затишку, яке дарує щира гостинність цієї сім’ї.

 

Я закрив очі і згадав власне дитинство. Згадав, як ще хлопчиськом мріяв про зустріч з ЧЕМПІОНОМ.І я щасливий тим, що чемпіон з моїх дитячих мрій – УКРАЇНЕЦЬ. Він вірує в нашу генетику, в силу Нації. І беззастережно впевнений, що наші діти народжені для перемог, а від нас вимагається лише створити їм для цього умови.

Ми завершили діалог. Це було наче на тренуванні. Спортивно, по-дорослому емоційно і подарувало нам сплеск життєвих сил. Поруч з нами був Бог і рідна Україна. Ми вже заїхали у вкриті вечірніми сутінками Чернівці, коли я отримав неймовірно людяне та добре смс від Івана. Посміхнувшись, я відповів з таким самим теплом. Між нами виникли взаємні повага та вдячність за те, що ми не самотні в своїй щирій та беззастережній любові до України і в прагненні передати гідну спадщину українства нашим дітям.

Авторська програма Олега Володарського «СПОВІДЬ». Герой програми – Іван Тарасович Гешко, заслужений майстер спорту України з легкої атлетики, чемпіон Європи та світу з бігу на 1500 м у приміщенні, учасник Олімпійських ігор

Рубрика "Блоги читателей" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.