Іван Баканов: СБУ – не Ватикан, не держава в державі

Перше велике інтервью голови української спецслужби

«Я прийшов працювати на державу, а не вибудовувати стосунки з Богданом»

Іван Баканов - один із найзагадковіших топ-посадовців нової влади. Глава СБУ за перші півроку своєї роботи не дав жодного інтерв’ю. А його поодинокі коментарі - еталон стриманості та виваженості. Такий стиль дуже пасує шефу спецслужби, але геть не вписується у звичний для представників ЗеКоманди образ: балакучі, гуморні, готові до яскравих вчинків, епатажу і навіть інформаційних провокацій.

Попри все це, Баканов – ледь не головний герой неймовірних чуток про стосунки всередині владної команди. Через ласих до сенсацій журналістів у мережу вже неодноразово зливались «драматичні» історії про бійки за участю глави СБУ і навіть вибиті ним зуби. «Жертвою» важкого кулака Баканова найчастіше «ставав» глава Офісу президента Андрій Богдан. Усі зуби Богдана, попри чутки, досі на місці, а кулаки Баканова – точно цілі. У цьому «Главком» переконався на власні очі.

Важлива деталь: Баканова з президентом Зеленським пов’язує дружба довжиною в життя. Обидва з Кривого Рогу, виросли в одному під’їзді. Про ступінь довіри Володимира до Івана говорять кілька фактів: саме юрист Баканов очолював ПАТ «Студія Квартал-95» - імперію шоумена Зеленського, і саме Баканову політик Зеленський доручив створювати свою партію, а згодом керувати виборчим штабом.

Що ж досі ділять між собою найближчі соратники президента? З цим питанням «Главком» завітав до голови Служби безпеки України. А ще нас цікавило: куди зник резонансний законопроект про реформу СБУ, чому мегафракція «Слуга народу», до формування якої Баканов начебто доклав руку, почала ставити підніжки президенту та як депутатам рятуватись від пранкерів – головних порушників їхнього спокою.

Розмову починаємо з екскурсії апартаментами глави спецслужби. З усього видно: Баканов тут досі не обжився. Порожні полиці, ніяких особистих речей, лише ікона поруч з робочим столом.

У глибині кабінету– двері. Господар відкриває їх і запрошує у сусідню кімнату. Вона невелика, з меблів – диван та круглий стіл, чотири стільці.

- Це місце, де можна трішки відпочити, поїсти, - пояснює Баканов.

Далі – кухня. Вона маленька, але оснащена: мікрохвильова пічка, холодильник. Колір меблів – світлий. Однак і цим робочі хороми шефа спецслужби не обмежуються: з кухні ще одні двері ведуть до кімнати відпочинку: мебльована великою шафою-купе та шкіряним диваном. На стіні – турнік.

Все це добро – спадок від попередників.

Ночували вже тут?

Ні. З дитинства привчили, що ночувати треба вдома.

Підтягуєтесь?

Немає часу.

«Ніхто не міг уявити, що я опинюся в Службі безпеки»

Служба безпеки – закрита кастова система, а ви – людина, яка прийшла сюди ззовні. Як вас сприйняли?

Ну, я б не сказав, що це система. Це – системи. І, мабуть, вони не кастові, а кланові. Клани мені тут не раді, звісно. Не скажу, що звично, але я почуваю себе тут впевнено.

Що для вас було найважчим за ці перші пів року?

Складного, у сенсі неподоланого, в принципі нічого немає. Дратує саботаж верхівки,  надихає професіоналізм рядових працівників.

Як відбувалась передача справ? Ви спілкувались з Грицаком, зустрічались?

Так, Василь Сергійович прийняв мене в Службі безпеки, представив колективу, попросив всіх допомагати. Зазначив, що це звичайна справа, коли змінюється керівництво при зміні політичного керівництва і Служба повинна підтримати і нового президента, і нового керівника СБУ.

Чи відчуваєте ви, що вплив попереднього керівництва на СБУ досі зберігається? Доводилось чути, що Порошенко отримує інформацію з СБУ швидше, ніж Зеленський. Ви фіксували факти такого витоку інформації?

Прямого впливу колишнього керівництва на СБУ немає. Але будьмо реалістами: вони п’ять років формували кадрову політику. Звісно, у них тут є прихильники, вони можуть отримувати якусь інформацію, але не швидше за СБУ та президента.

«Спочатку мої рішення виконувались, але повільно»

Чи відчували ви за цей період протидію?

Система не сприйняла мене дружно. Звісно був супротив, саботаж. Але я ставлюся до цього спокійно, тому що будь-який новий керівник на будь-якому підприємстві стикається з тими самими проблемами, з якими стикнувся я.

У чому виражався саботаж?

Коли мої рішення виконуються, але повільно. Служба безпеки України є військовою структурою, тут нема ніяких дискусій, люди звикли виконувати накази. Разом з тим, звісно, накази можна виконувати негайно, а можна - з плином часу. У перші тижні накази виконувалися «трішечки згодом».

Все, що не дуже швидко виконувалось, виконалось?

Так, все виконалось.

За саботаж карали?

Це такий тихий саботаж. В Службі безпеки працюють фахівці високого рівня. Вони не можуть відкрито порушувати накази командира.

Новий керівник Державної митної служби Максим Нефьодов зізнався, що його консультує Валерій Хорошковський, який свого часу очолював це відомство. Але Валерій Іванович керував не лише митницею, але й СБУ. Ви випадково не користуєтесь порадами цього ж досвідченого попередника?

Сьогодні в Службі безпеки працює 27 тис. людей. Відбувається спілкування з колективом, обговорення питань: є колегія Служби безпеки, є заступники, є директори департаментів...

Порадами Валерія Івановича Хорошковського я не користуюся, з ним не спілкуюся, навіть не знайомий.

Але є й інші попередники – Ігор Смешко, наприклад. З ним зустрічалися?

Зі Смєшком не зустрічався, ніякі питання щодо роботи СБУ не обговорював. Хоча під час виборчої кампанії мав контакти з представниками Смєшка, як і з представниками інших політсил. Але тоді ніхто не міг уявити, що я опинюся в Службі безпеки.

До речі, коли і як визріло це рішення? У вас із президентом тривала історія довірливих стосунків. Саме тому вам дісталась Служба безпеки? Коли саме Зеленський озвучив вам цю ідею?

Вже після другого туру. Це відбувалось в кабінеті на Банковій. «Підеш? Піду!». Ну, і все.

Як ви сприйняли цю пропозицію?

Спокійно. Це важлива посада, важлива ділянка роботи. Тому я прийняв цю пропозицію, усвідомлюючи весь тягар.

Вам пропонували лише цю посаду чи все ж був вибір?

Ні. Президент – лідер, в принципі, відчуває, хто повинен де працювати.

Але вибір таки був?

Вибір був.

Між чим і чим?

Я залишу це історії.

«Звісно, у нас з Богданом не було ніякої бійки»

Зараз ви спілкуєтесь з Володимиром Олександровичем частіше чи рідше?

Ми спілкуємося щодня. У будь-який час президент може набрати: зранку, вночі… У нас достатньо ефективна комунікація. Не буду приховувати, хотілося б, щоб вона відбувалася частіше і в більшому обсязі. Знаєте, коли мене просять про п’ять хвилин уваги президента, я відповідаю, що хотів би, щоб і в мене були ці додаткові п’ять хвилин.

Ваші стосунки з головою Офісу президента обростають чутками і міфами. Проясніть, що ви не поділили і звідки беруться всі ці історії про «вибиті зуби»?

Ви знаєте, я зараз не встигаю слідкувати за такими новинами. Першою  мені інформацію про це мені скинула дружина, другою чи третьою людиною був безпосередньо сам Богдан. Звісно, у нас не було ніякої бійки. Навіть з точки зору фізики: це ж якої сили має бути удар, щоб вибити зуба!

У мене з Богданом немає ніяких стосунків, окрім робочих. Я прийшов працювати на державу, а не вибудовувати стосунки з Богданом. Чим менше в тебе дружніх стосунків, у тому числі на новому робочому місці, тим менше кінджалів буде з часом в спині.

Кому потрібно розпускати такі чутки?

Мені важко сказати – думаю, з часом ми дізнаємось. Та й хіба це має значення? Богдан інколи у соцмережі сам підігріває інтерес до цих фейків. Вам, як колишньому «кварталівцю», подобається його своєрідне почуття гумору?

Знаєте, у політиці мені подобається почуття гумору пана Трампа. А за гумором пана Богдана я не слідкую.

Але якщо серйозно, Богдан намагається нав’язати вам певних людей – зокрема, наполягав, аби вашого заступника Дмитра Нескоромного зробили керівником Головного слідчого управління.

Мені важко щось нав’язати, а нав’язати президенту – неможливо. Саме Володимир Олександрович визначається з тих чи інших кадрових питань. Чує всіх, але завжди ухвалює особисте тверде рішення. Наш єдиний орієнтир – закон: був злочин – має бути розслідування і покарання. Діятиму ефективно, але за законом.

Нескоромний з’явився у кандидатах на посаду раніше, ніж його порадив пан Богдан. Селекційна робота - це велика робота, доводиться передивлятися сотні карток проходження служби, сотні особових справ. Пан Нескоромний точно не хоче зробити Службу слабкішою, і в цьому його плюс.

Чому президент так неочікуваною звільнив ваших заступників, зокрема пана Бухарєва, який дуже мало часу провів на своїй посаді?

Чому неочікувано? Я зробив подання, Президент зрозумів аргументацію і визначився. Скажімо так: у нас не збігалося стратегічне бачення реформування Служби безпеки. СБУ – не Ватикан, не держава в державі, тут не буде окремих законів і обраних.

Кадри потребують оновлення,  старі кадри мислять старими категоріями. Молоді люди більш прогресивні в цьому сенсі, і вони не бояться тих змін, які очікують СБУ. Владислав Бухарєв, мені здається, бачив роботу системи по-старому.

На співбесіді кожному з кандидатів я кажу, що у них є багато можливостей, але єдине, чого у них немає, – це час. Ви повинні починати ефективно діяти негайно. Часу чекати нема, як і сенсу. Взагалі немає потреби щось чекати. Є політична воля і її потрібно виконувати. Для СБУ сьогодні немає політичних «священних корів», яких не можна чіпати. Наш єдиний орієнтир – це закон. Був злочин – має бути розслідуваний і покараний. Повинні діяти рішуче і ефективно.

«Експансія через інвестиції створює реальну загрозу нацбезпеці»

У законопроекті, який передбачає реформу СБУ, за даними окремих ЗМІ, виписані чіткі вимоги до очільника Служби: великий стаж роботи у правоохоронних органах, робота на керівних посадах в СБУ. Чи означає це, що після ухвалення реформи вам доведеться піти з посади чи ви передбачили перехідний період?

Якщо приймуть закон в такій редакції, як ви кажете, а так може статися, я піду з посади. Але редакція закону, яку викинули в інтернет, –  не та, яку ми подали в Адміністрацію президента, у Верховну Раду. Там зовсім інший варіант. І це ще раз говорить про те, що сьогодні масмедіа здебільшого маніпулюють якоюсь інформацією.

Журналісти маніпулюють? Чи, може, хтось маніпулює журналістами?

Хтось маніпулює за допомогою масмедіа. Тому що мусується інформація, а перевірити, чи правдива вона чи ні, досить важко. Воно «розганяється» досить швидко і потім багатьом здається, що це і є правда. Але все це не відповідає дійсності.

Ми розробляли закон про Службу безпеки України досить тривалий час, консультувалися з нашими міжнародними партнерами, консультувалися безпосередньо з працівниками Служби безпеки, з експертами українськими. Нам здається, що у нас досить виважений і збалансований закон. Він передбачає досить багато моментів, на яких справді наполягали і міжнародна спільнота, і українське суспільство.

То поясніть, чому текст цього законопроекту досі засекречений?  Навіть народні депутати з профільного комітету скаржились «Главкому», називали це неповагою: під час презентації законопроекту, їм на руки не роздали текст, вони мали сприймати все на слух...

Є процедура. Ми подаємо закон президенту, даємо свої пояснення, експертні висновки, позицію міжнародної спільноти. Президент визначається і саме він як суб’єкт законодавчої ініціативи вносить документ до парламенту. Коли це станеться, всі отримають проект закону. І навколо нього, сподіваюсь, точитиметься фахова дискусія. А обговорювати те, чого нема, - це розводити «зраду», яка не відбулася. Я не бачу сенсу в такій метушні.

Зараз ви можете нам дати цей текст?

Остаточна редакція тексту вийде від президента України. Зраз над документом працюють автори, працівники служби і купа юристів як з Офісу президента, так і залучених експертів. Читає Комітет Верховної Ради, читає НАТО, читають дотичні до цього процесу органи, в тому числі і міжнародна спільнота, з якою ми тісно співпрацюємо.

Ми дуже не хотіли б, що із законом про Службу безпеки так сталося, як з законом України про прокуратуру чи про реформу судової системи, після прийняття яких міжнародна спільнота висловлювала своє занепокоєння.

Дивіться, що вже відбулося: хтось скинув якусь редакцію закону, почали вже розганяти якісь новини щодо того, що щось десь чомусь не відповідає. Ми хочемо погодити первинну редакцію цього законопроекту, яка буде подаватися до Верховної Ради, з усіма зацікавленими сторонами, в тому числі і з народними депутатами, а потім вже виносити його на громадські слухання. Ми хочемо отримати єдине бачення. Хоча суспільний консенсус навряд чи можливий.

Які найбільші проблемні моменти? Чому цей законопроект завис в Офісі президента?

Він не завис, він просто досить великий за обсягом. Я вам покажу редакцію, з якою працював, і ви побачите, там є що почитати. Не можливо його вдумливо осягнути за один чи два дні.

Є дискусійні моменти. Наприклад, демілітаризація, адже сьогодні країна перебуває у стані війни. Інше – це суттєве скорочення працівників Служби безпеки – за 5-7 років з нинішніх 27 до 15 тисяч осіб. З одного боку, кажуть: це довго. З іншого – ми повинні розуміти, що сьогодні в нас війна. Ми повинні розуміти, що будь-яка реформа потребує коштів. Конкретно у нашому випадку ця реформа потребує великих коштів. Наприклад на 2020 рік ми намагалися скоротити штат на 1700 осіб, це передбачає виплати з державного бюджету на рівні 1,3 млрд грн. На жаль, в бюджеті-2020 ці кошти не передбачені. Можливо, вони ще будуть передбачені. Також розраховуємо на підтримку міжнародних партнерів у цьому питанні. Але зрозуміло, що ми не можемо скоротити людей і не виплатити їм передбачене законом, це не припустимо. Люди повинні бути захищеними саме цією реформою, і це наша головна мета. Будь-яка реформа починається з людей.

Власне, демілітаризація найбільше тривожить співробітників СБУ: мова про те, що військові звання скасують, а це потягне за собою втрату суттєвих пільг.

Так, будуть спеціальні звання. Але це питання дійсно дуже глибоке. Сьогодні в працівників Служби безпеки України є статус військовослужбовця. Що дає статус військовослужбовця? Він, у тому числі, окрім обов’язків, дає якісь плюси. Сьогодні військовослужбовці – це найбільш соціально захищена  категорія працівників. Якщо цього статусу позбавити працівників Служби безпеки, то що ми матимемо? У нас і так сьогодні найменша зарплата серед усіх представників блоку Національної безпеки і оборони. А так вона стане ще меншою, і ми звертали на це увагу. З іншого боку, суть завжди переважає над формою. Хочемо ми чи не хочемо, Служби безпеки завжди буде воювати. Воюватиме з зовнішнім ворогом, воюватиме з внутрішніми ворогами… Позбавити звання військовослужбовця – це сприймається сьогодні людьми як намагання позбавити їх захищеності, і ми з цим повинні просто працювати. Новим законом ми передбачили і новий рівень заробітної плати, я думаю, це теж буде дискусійне питання. Ми хочемо прирівняти заробітну плату до рівня зарплат суддів Верховного суду. Наприклад, чому голова Служби безпеки України повинен отримувати коштів менше, ніж Голова Верховного Суду України?

Повний текст читайте тут: