«Слід продовжувати роботу з популяризації історії — це знання, які роблять нас не лише розумнішими, але й сильнішими» В. В'ятрович
Дискусії, які точилися довкола долі очільника Українського інституту національної пам'яті завершилися 18 вересня постановою Кабінету Міністрів - Володимира В'ятровича було звільнено із займаної посади за згодою сторін. Прем'єр-міністр України Олексій Гончарук запевнив останнього, що не зважаючи на зміну керівника, Інститут збереже статус органу виконавчої влади та інструменту політики національної пам‘яті.
Під час каденції на посаді голови Інституту Володимир В’ятрович зумів перетворити науково-дослідну бюджетну установа, яким його зробив Янукович, в центральний орган виконавчої влади — за європейською практикою, з відповідними завданням та фінансуванням.
За час його головування 2015–2019 років Інститут розробив та/чи взяв участь у розробці 60 проектів нормативно-правових актів — законів, постанов і розпоряджень Кабінету міністрів, указів президента. З них Верховна Рада України ухвалила як закони п’ять. Найвідомішим серед яких став Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», прийнятий 09 квітня 2015 року, та ряду інших нормативно-правових актів. Від цього часу офіційно стартував процес декомунізації, який, втім, наші балтійські партнери пройшли ще на зорі своєї незалежності, зкинувши з себе «совкові» нашарування, та ставши членами Європейського Союзу та НАТО.
В рамках декомунізації повернули історичні або отримали нові назви 52 тисячі вулиць, 989 міст та сіл, 26 районів.
Відкрито майже всі архіви КДБ (КГБ –рос.)
Створено Музей Революції Гідності та почалося спорудження Меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні.
На національному рівні визнано борцями за незалежність учасників визвольного руху та стартувала нова хвиля реабілітації репресованих за часів СРСР.
Розпочато процес спростування ключових міфів щодо української історії, насамперед Україна позбулася радянського кліше “Велика вітчизняна війна” щодо Другої світової війни. Таким чином повернула в український історичний наратив викинені два роки окупаційної війни в Польщі та Фінляндії, а також історії мільйонів людей, котрі не вписувалися у радянський пропагандистський офіціоз.
Перед Інститутом залишилось завдання щодо втілення таких інституційних проектів, як створення Музею Революції гідності та Архіву національної пам‘яті.
Володимир В’ятрович, за своєю природою, людина дуже енергійна, наполеглива та стійка. Діяльність, яку він здійснював на посаді Директора Українського інституту національної пам’яті загалом отримувала схвальну оцінку пост-майданівського суспільства, однак були у нього критики як в середині країни, так і за кордоном. Чого варта конфронтація з тією ж Польщею. Дехто навіть пов’язує його звільнення з прагненням покращити стосунки з нашим західним сусідом.
«Слід продовжувати роботу з популяризації історії — це знання, які роблять нас не лише розумнішими, але й сильнішими», - резюмував Володимир В’ятрович.
У кулуарах Кабінету Міністрів подейкують, що людиною, яка замінить В’ятровича на посаді, стане більш нейтральна особа - українська письменниця, педагог, громадський діяч Лариса Ніцой. Інституційно нічого в структурі організації змінитися не повинно, щоб не викликати бурю негативних емоцій, однак, які завдання перед собою ставитиме керівництво та Кабмін залишається відкритим...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.