Днями було скоєно напад із сокирою на письменника Євгена Пашковського!

25 июня 2019, 14:06
Журналист
0
8

Проте зазіхання на життя лауреата Шевченківської премії Євгена Пашковського не викликало у правоохоронців бодай якоїсь реакції

Подія сталася 21 червня п. р., між 18 та 19 годинами, на станції Разине Романівського району Житомирської області  малій батьківщині письменника, публіциста, журналіста, лауреата Шевченківської премії. Про це телефоном повідомив авторові цього допису дивом уцілілий Євген Пашковський.

 

Нині в Україні публічний ляпас по пиці якомусь корумпованому держслужбовцю чи депутату викликає миттєву реакцію міністра МВС, генпрокурора, а то й цілого президента, які заявляють про особистий контроль за розслідуванням «резонансного злочину». Проте зазіхання на життя лауреата Шевченківської премії Євгена Пашковського не викликало у правоохоронців бодай якоїсь реакції.

Хочу дорослим читачам нагадати, а молодшим розповісти про людину, яка стала жертвою по звірячому налаштованого односельця.

Дуже точно і по суті охарактеризував Євгена Володимировича класик української літератури Павло Загребельний: «Пашковський — один із найталановитіших митців не тільки в Україні, а й у цілій Європі. Якби його перекласти на світові мови, світ сильно здивувався б. Так писати — неможливо, так писати здатен тільки він» («Літературна Україна», 29 липня 2004, стор. 1-3..

«Пашковський з мовою робить таке, що не снилося жодному письменникові. Подібного твору, з таким неспокоєм, не було в українській літературі за всі століття історії України. Так, як пише Пашковський, ніхто ніколи не писав і не писатиме в найближчих сто років. Це неможливо.»(«Українська газета»,  21, 7 грудня 2000).

Знаю, що не любить Євген подібного читати про себе. Якось на питання журналіста, що змінилося у вашому житті після здобуття премії ім. Т.Шевченка, він відповів: «Додаток до прізвища при знайомствах. Був просто Пашковський, а тепер, коли представляють, ще додають і лауреатство, немов колекціонери, що називають останню ціну за картину в новій рамі. Мені це мало сказати — байдуже, а більш ніж байдуже. Бо письменник — якщо він письменник, а не улюбленець публіки чи карнавальний блазень, поведений на саморекламі й презентаціях — він або пише і переписує написане, або осмислює наступні сторінки, глави, романи».

Що ж трапилося 21 червня ц. р. на станції Разине, де мешкає письменник у батьківській хаті?

Ідучи вулицею, він зробив зауваження одному з підлітків, який цілими днями байдикує й нічим не допомагає бабусі, живучи з батьками в її оселі. Євген добре знає стареньку, яка з мізерної пенсії оплачує комуналку, що, до речі, «накручують» син з невісткою та онуками. Щоб вижити, жінка тримає кіз, бичка і корову, сама косить і заготовляє їм сіно. А сіна треба багато. Та купа родичів (поряд живе ще один син з дорослими дітьми) не допомагають матері ані викосити, ані згребти, ані привезти хоча б трохи сіна. Все це робить сама літня жінка та іноді — небайдужі чужі люди, а не двоє синів, дві невістки і четверо працездатних онуків.

Коли ж односельці приходять старій на допомогу, це лише бісить цих родичів-паразитів.

Того дня на зауваження Євгена Пашковського підліток відреагував миттєво: подався додому і викликав батька — Зодька Олега Володимировича, який прибіг із сокирою та з криками: «Я тебе зарубаю!» декілька разів спробував вдарити письменника. Від цих спроб Пашковському вдалося ухилитися, але нападник, переклавши сокиру в іншу руку, завдав сильного удару кулаком у обличчя. Закривавлений Євген упав з перебитим переніссям. Та нападник не вгамувався, а продовжував махати сокирою і погрожував зарубати.

При цьому були присутні з десяток сільських підлітків, але ніхто з них не втрутився, не став на захист потерпілого, не спробував заспокоїти бузувіра.

Пашковський звернувся до місцевої поліції за направленням на зняття побоїв, але в розмові із слідчим зрозумів, що ця жінка у погонах абсолютно не переймається своїми посадовими обов’язками. Побив то й побив, це на місцевих теренах у порядку речей, до нападника у поліціантів немає жодних претензій, він вільно пересувається, продовжує безкарно погрожувати односельцям...

Зауважу: цей злочин — аж ніяк не дрібне хуліганство, на яке дозволяє собі заплющувати очі наша «реформована» поліція, а прямий замах на вбивство із нанесенням тяжких тілесних ушкоджень. Нападник цілком усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачав його суспільно небезпечні наслідки, і без сумніву бажав їх настання.

Тож, сподіваюсь, офіційна заява керівникові Національної поліції України і генпрокурору все ж таки стане підставою для реєстрації події злочину стосовно Євгена Пашковського у Єдиному державному реєстрі досудових розслідувань.

В’ячеслав КОВТУН


Щойно,о 12 годині, розмовляв з Євгеном. Розповів, що вчора (24.06.19) йшов додому з результатами побоїв і зустрів кривдника — Олега Зодька. Сказав, навіщо ж він так зробив — зламав носа, ось і медичне підтвердження є. І Зодько знову, як шалений, накинувся на Пашковського. Той ледве встиг забігти до свого двору і схопити вила, аби той схаменувся і пішов геть. Євген знову викликав поліцію, написав заяву, та нападника ніхто і не думав турбувати…

Ось так працює нацполіція в Україні, зокрема, в Житомирській області!

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.