Крапля позитиву в океані зради

Останні тенденції в розвитку громадянського суспільства

Через президентську гонку інформаційний простір України наповнений багатьма терабайтами контенту на політичну тематику. Проте переважна більшість чисельних статей, заяв та візуалізацій є своєрідним інформаційним шумом. Набагато вигідніше з точки зору охоплення аудиторії публікувати різні скандали, інтриги та розслідування.

На цьому фоні майже не поміченою залишилися позитивна новина для українського політичного процесу – ми повільно, але впевнено залучаємо деякі важливі виборчі практики провідних демократичних країн світу. І хоча можна погодитися з тим, що навіть запозичений на Заході досвід рано чи пізно набуває своєрідного українського колориту, можна впевнено констатувати – подібно до провідних політичних партій США та Великої Британії ряд українських політичних сил починає активно залучати до своєї діяльності волонтерів. Але специфіка залучення  та подальшої діяльності волонтерів в рамках президентських виборів-2019 неодмінно може викликати доволі логічні питання.

Чим волонтери відрізняються від агітаторів на сірій зарплаті? Наскільки легальною є потенційна матеріальна компенсація їх роботи?

Як мотивують волонтерів у США та Великій Британії?

Безгрошовий характер діяльності передвиборчих волонтерів (campaign volunteers) є загальноприйнятим негласним правилом на обох берегах Атлантики. Але безгрошовий ще не означає безоплатний.  Хоча регуляторні акти про фінансування виборчих кампаній у США не передбачають можливості компенсації роботи волонтерів, негласне правило про певні відшкодування активістам все-таки існують. Ці відшкодування несуть в першу чергу не фінансовий, а статусно-мотивуючий характер. Волонтерство на виборчих кампаніях є солідною складовою професійного резюме для молоді. Участь в передвиборчій кампанії передбачає знайомство з авторитетними представниками істеблішменту  та важливих суспільних інституцій. Американська і британська молодь готова витрачати час і не отримувати за це гроші тут і зараз за однієї вагомої причини – цей досвід дозволить їм отримати солідний статус і фінансову винагороду в майбутньому. Подружжя Клінтон починало свій шлях на політичний Олімп із волонтерства на виборах. Саме цим і пояснюється той факт, що нестачі кандидатів для такої діяльності у США та Великій Британії поки не спостерігається.

У Сполучених Штатах способи рекрутування людей в якості агітаторів-добровольців можуть різнитися в залежності від конкретної політичної партії та історичного періоду. Якщо згадувати американські вибори президента в 2016 році , то найбільшу кількість волонтерів змогла залучити Демократична партія та її кандидатка Гілларі Клінтон. За підрахунками New York Times Республіканська партія мала щонайменше в три рази менше добровільних агітаторів. Причина полягала в тому, що республіканці запровадили доволі серйозну систему реєстрації волонтерів, що могло відлякати потенційних кандидатів. Якщо для волонтерства в Демократичній партії було достатньо водійських прав або ідентифікаційної картки штату, то анкета для республіканських волонтерів являла собою цілий договір, який прямо забороняв майбутньому волонтерові говорити щось погане про кандидата від Республіканської партії,його родину та діяльність протягом всього життя. Відтак, навіть у зразкової демократії США можливі певні суперечності в питаннях залучення добровільних агітаторів.

Крім власне суперечливих і для багатьох незрозумілих процедур реєстрації, там існує проблема з так званими неофіційними волонтерами, які формально не мають такого статусу, але в силу політичних поглядів виступають на користь одного з кандидатів. Після перемоги Дональда Трампа на президентських виборах в американських медіа почали з`являтися матеріали про те, що штаб республіканців здійснював фінансові компенсації неофіційним добровільним агітаторам. Хоча ці дані публікувалися незадоволеними результатами виборів прихильниками Гілларі Клінтон, слід визнати – диму без вогню не буває.

   Українські передвиборчі волонтери:зрада чи перемога?

Штаби обох претендентів на президентське крісло на своїх сайтах пропонують стати добровільними агітаторами або волонтерами. І штаб Порошенка, і штаб Зеленського вимагають пройти процес реєстрації і з наданням персональних даних. Питання компенсації такої  діяльності звичайно ж не обговорюється, бо цього не дозволяє закон. Якщо згадати досвід проведення виборчих кампаній у США та Британії, то цілком очевидною стає необхідність початку серйозної суспільної дискусії щодо регулювання питання компенсації діяльності волонтерів з перспективою прийняття відповідних законопроектів.

Не треба ігнорувати той факт, що волонтерська діяльність на виборах передбачає активну політичну участь громадян, що позитивно впливає на становлення політичної культури західного зразку. На жаль тенденції залучення волонтерів до передвиборчої кампанії має і негативні прояви.

Є приклади, коли один із штабів залучав волонтерів  до діяльності, пов`язаної з тролінгом  кандидата-опонента. Наприклад, штаб Володимира Зеленського активно залучає людей до так званих мобільних онлайн-груп, метою яких є написання за вказівкою зі штабу потрібних коментарів під записами в соціальних мережах. Фактично такі мобільні онлайн-групи набули рис ботоферм. Зі сторони штабу Порошенка не виключено використання волонтерів для консолідації патріотичних сил України – в контексті потенційного зростання рейтингів проросійських політичних сил це може стати в нагоді всій Україні, а не окремій політичній силі.

Так чи інакше , політична соціалізація в Україні набуває нових форм. Залучення громадян, а особливо молоді до політичного процесу є позитивним фактором для розвитку громадянського суспільства.