Порошенко VS Зеленський

21 квітня вирішуватиметься доля країни. Кого оберуть українці – не ідеального, але досвідченого державника або актора-коміка, котрий не славиться повагою до країни, в якій має на меті президентствуват

Затори. Київ у заторах. На дорогах не бюджетні «ланоси», а «мерседеси», «тойоти», «хюндаї». Машини зараз немає лише в того, хто не хоче її.

Дозвілля. Зарезервувати столик у бюджетному ресторанчику на вечір п’ятниці-суботи – проблема. Є попит – місць немає. Що вже казати про такі свята, як День закоханих чи 8 березня, коли всі «гідні місця» були заброньовані за два тижні. Це при тому, що чек у цих місцях у середньому за вечір з двох – від 3 тис. грн.

Відпочинок. У Туреччині-Єгипті на «all inclusive» відпочивають майже всі – від бідних студентів до бюджетників. І часто не по одному разу на рік: влітку – Туреччина, взимку – Єгипет. Трохи заможніші – держслужбовці, клерки приватних фірм – віддають перевагу європейським морським курортам – Італія, Іспанія, Хорватія. Заради цікавості зазирнув у минулорічний розклад руху літаків аеропорту Бориспіль: кожні п’ять хвилин злітав літак з українцями, які прямували на відпочинок до Туреччини. І це лише чартери, і лише до Туреччини.

Саме такого рівня життя українці досягли за роки президентства Петра Порошенка. Зарплати зростають, дороги будуються, в країну зайшли лоукости, для подорожей Європою візи більше не потрібні. Але українці зубожіють… Про це чуєш у транспорті, магазинах, ресторанах.

Вважаю, що на виборах потрібно обирати не особистість, яка подобається чи не подобається, а курс країни, напрям, в якому вона розвиватиметься при одному або при другому кандидаті.

Отже, чому я підтримую президента Петра Порошенка?

1)   Курс на ЄС і НАТО. Уперше саме при чинному президентові прописали стратегію на ЄС та НАТО у Конституції України (законопроект про внесення змін до Конституції щодо закріплення стратегічного курсу Української держави на вступ до ЄС і НАТО). Ми отримали безвіз. Україна впевнено тримає курс на Захід.

2) Армія. Українська армія зміцніла порівняно з 2014 роком у рази. Україна почала отримувати озброєння від США. Армія переходить на НАТОвський стандарт.

3) Зменшився рівень корупції. Так, вона є, але її стало менше. Приклад – митниця. Якщо за часів «правління» інших президентів розмитнити товар без хабара було неможливо, то зараз це цілком реально, якщо розмитнюєш товар «у білу».

4) Томос як об’єднання релігійної громади.

Так, змін недостатньо. Їх потрібно у десятки разів більше. Це – реформа митниці та фіскальної служби. Але я впевнений: якщо Петро Олексійович залишиться на другий термін, то намагатиметься втілюватиме ті зміни, які не зміг зреалізувати за попередній період.

А що ми знаємо про Зеленського? Що він не знає ні української, ні англійської мови (принаймні вміло це вдає у відповіді на запитання закордонних журналістів); що він не має поваги ні до України, ні до українців, виходячи з усіх його «жартів», де він порівнює нашу країну з порноактрисою. Я не можу уявити, як Зеленський виконуватиме роль головнокомандувача. Петро Порошенко закінчив Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Тараса Шевченка, був міністром закордонних справ, майстер-перемовник. А тут прийде Зеленський і почне вести міжнародну політику…

Про все інше ми можемо судити лише з фільму «Слуга народу», де він виконав роль президента, після чого частина українців захотіла собі такого президента у реальному житті. А ще ми знаємо, що Володимир Зеленський – балабон. Це видно з усіх його закидів чинному президентові з приводу дебатів. Зеленський запропонував провести дебати на стадіоні, на що Петро Олексійович відповів: «Стадіон – так стадіон». Потім Зеленський запропонував, щоб модератором була Тимошенко, пізніше – здати аналізи на вміст наркотичних речовин. Діючий президент не заперечував проти всіх пропозицій актора. Але мета Зеленського була не прийти на дебати, тобто щоб штаб чинного президента відмовився від його пропозицій. Адже комік не зацікавлений у дебатах, і це очевидно – до сих пір він не надав ясної та прозорої стратегії своєї майбутньої діяльності. Йому краще, щоб узагалі ці дебати не відбулись. Або хоча б щоб пройшли якомога пізніше. Тоді частина його прихильників не встигне передумати.

Дехто каже, при Зеленському гірше не буде. Але подивившись на Венесуелу, можна побачити, що гірше завжди є куди.