Безпекові правила для батьків

4 февраля 2019, 15:21
зам начальника Главного следственного управления МВД Украины (2016)
0
909
Безпекові правила для батьків

Багато батьків, як тільки розуміють, що дитина зникла, впадають в паніку, і стараються самостійно її шукати істеричними та хаотичними діями.Але ці правила важливо знати кожним батькам

В Україні щоденно зникає 15 -16 неповнолітніх. У 2015 року  було зафіксовано 4,5 тис. зникнень дітей, і щороку їх кількість зростає в середньому на кілька тисяч. 

75%  зниклих дітей - це підлітки у віці 13-17 років, які йдуть з дому. Проте чверть зниклих дітей – це діти  у віці до 7 років. За статистикою 86% дітей вдається знайти в перші дні після пропажі. Але інші 14% - це долі підлітків та дітей, які залишаються невідомими. 

Багато батьків, як тільки розуміють, що дитина зникла, впадають в паніку, і стараються самостійно її шукати істеричними та хаотичними діями

В такій ситуації вони часто починають розуміти, наскільки погано вони знають власну дитину, її коло інтересів чи спілкування. Інші – починають із жахом розуміти, як недбало вони ставились до комунікацій із власною дитиною, або не дбали про її безпеку. 

Тому дозволю собі, як людина із 22-річним досвідом слідчо-оперативної роботи  надати кілька безпекових правил для батьків. 


Правило 1: «Поліція не повинна чекати 3 дні»


Якщо батьки втратили зв'язок із дитиною і їм невідомо де вона знаходиться – знову повторююсь: важлива швидкість реакції. Як кажуть оперативники: «по гарячим слідам» . Відразу звертайтесь з заявкою і фотографією  зниклої дитини  в місцевий райвідділ поліції.

Дуже небезпечніший міф - що звернутися до поліції можна тільки на третій день після зникнення дитини. Більшість дітей знаходять протягом дня, якщо поліція оперативно відреагує, а батьки, не впадаючи в паніку і з холодним розумом, проаналізують складну ситуацію: куди дитина могла піти, з ким комунікувала, на кого образилась, кому останньому телефонували чи з ким розмовляла тощо.


Правило 2: «Будьте постійно на зв‘язку із дитиною»


Важливо привчити дитину телефонувати  вам при виході кудись, і коли дитина дійде до пункту призначення. І привчати до цього потрібно прикладом: мама і тато на очах у дитини телефонують  один одному, повідомляють, що вийшли з роботи, наприклад, і коли вони будуть. Якщо такий приклад дорослі не будуть демонструвати , дитина, особливо в підлітковому віці може сприйняти це як контроль та обмеження і буде намагатися саботувати ці правила.  

Можуть допомогти  у критичну мить gps-трекери, які слід дати дитині. Супутники визначають координати місцезнаходження маяка і потім ці геоданні дитячий GPS трекер передає через встановлену в ньому сім-карту в спеціальний додаток на смартфон батьків. Багатьом відомо, що трекери можуть бути дуже різних форматів: від годинників до брелків на рюкзаки, від браслетів до додатків у смартфоні дитини. Деякі навіть мають «тривожну кнопку», яку може натиснути дитина у випадку небезпеки.


Правило 3: «Масові заходи, як зона небезпеки»


Якщо ви йдете з дитиною на масовий захід чи у надто людне місце, чи ваша дитина-підліток робить це за вашою згодою самостійно -  сфотографуйте її  в повний зріст перед виходом. Дуже часто батьки, які знаходяться в шоці чи в істериці від того, що дитина зникла не можуть елементарно описати поліції як вона була одягнута. Якщо дитина не знайдеться в найближчі  години, то саме це фото  буде найсвіжішим, за допомогою якого будуть в поліції писати орієнтування.

Правило 4: «Будьте уважні до дзвінка дитини»


Якщо ваша дитина раптом телефонує  вам і просить зустріти – не ігноруйте прохання та не лінуйтеся відкласти всі свої справи.  Не дуже часто для дітей це є примха. З оперативних розробок виявляється доволі часто, що дитина телефонуючи батькам перелякана і не може чітко пояснити причину, тому що, наприклад, якийсь незнайомець дуже прискіпливо її (його) роздивляється чи йде за дитиною. 


Правило 5: «Навчайте дитину вірній реакції»


По-перше, батьки дуже часто не вірно привчають дітей не розмовляти із незнайомцями. Спочатку батьки привчають дітей бути привітними із консьєржем, двірником, охоронцем, вчителькою чи вихователем, тренером тощо. У результаті отримують дітей, які мають психологічний бар‘єр на слово «ні» дорослій людині.

Важливо чітко і зрозуміло донести до дитини, що нормальні, адекватні дорослі не просять дітей про допомогу, не просять нічого донести, щось показати, повартувати, знайти в багажнику машини чи подивитися на цуценят. «Дорослі – самостійні і максимум ти, як дитина, можеш їм допомогти: покликати інших дорослих чи поліцію».

І ще одне – навчайте дитину правильно кричати та кликати на допомогу. Як зазначають дитячі психологи – багато дітей цього не вміють чи соромляться. Не соромтесь ви – навчить дитину це робити. Можливо це врятує їй життя.


Проговоріть у ігровій формі  разом з дитиною найрізноманітніші ситуації. Наприклад: "Що ти зробиш, якщо на вулиці незнайома людина запропонує показати красивого цуценя? Покататися в гарній машині? Піти на роботу до мами разом з ним? Що ти зробиш, якщо хтось назве тебе по імені на вулиці і скаже, що тато потрапив в аварію і вам разом треба поїхати до нього? "  Спробуйте самі побути в ролі дитини, а дитина нехай побуде "злочинцем". За підсумками гри обов'язково влаштовуйте "розбір помилкових відповідей".  Така ігрова форма може дати абсолютно незвичайний досвід і алгоритми дій добре запам‘ятаються дитиною



Правило 6. «Кібербезпека має бути розумною»


Це, звичайно, окрема тема. Але зазначу кілька аспектів. Зрозумійте нарешті, ми живемо в такий час, що дитину ви не можете ізолювати від інтернет-простору чи обмежити. В жодному  разі не можна забороняти дітям користуватися соціальними мережами, видаляти їх на її смартфонах чи ноутбуках. Навпаки – дозвольте, мотивуйте дитину показувати вам  її  власну сторінку, показуйте приклади вдалих постів.  Так на ваших очах буде інформація про те, чим дитина цікавиться, яку музику слухає, які фільми чи аніме їй подобаються, які фото публікує, хто коментує чи хто її  друзі в мережі. Тільки почнете забороняти – дитина знайде 1000 та 1 спосіб завести акаунти в Інстаграмі чи Фейсбуці із фальшивими фото та персональними даними. І куди дитину заведе інтернет-серфінг під такими акаунтами – ви ніколи не дізнаєтесь. А сексуальні збочинці, дитяча порнографія чи групи «синній кит» та бот-програма «Момо» - це лише верхівки айсбергу. Кібер-небезпеки для підлітків та дітей в Інтернеті постійно трансформуються та модифікуються. 



Я щиро сподіваюсь, що ці правила нікому особисто не знадобляться у практичному житті. Але «Хто обізнаний – той озброєний». І як би вам ці поради чи алгоритми дій не здалися зрозумілими чи навіть елементарними – їх треба пам‘ятати. Тому що в шоковому стані люди дуже ірраціональні і часто допускають неприпустимі помилки. 


Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: розыск,украден ребенок,поліція,дитина,пропажи людей,пропал без вести,зникнення
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.