Поліція масово фальсифікує справи - активісти

У середу, 24 жовтня, в ІА «Інтерфакс» відбулася прес-конференція «Міліцейсько-поліцейські провокації та тітушне правосуддя»,

під час якої громадськості розповіли жахливі факти про незаконні кримінальні переслідування громадян України за фальсифікованими обвинуваченнями.

Відео прес-конференції: 

Відкриваючи прес-конференцію, голова ГО "Комісія захисту незаконно обвинувачених" та адвокат Юлія Василенко нагадала, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. І зазначила, що в Україні ця базова норма по відношенню до правоохоронних органів дуже часто зовсім не виконується.

Більше того, як видно із конкретних кримінальних справ, про які розповіли учасники, в Україні діє ціла система замовних переслідувань, в рамках якої корумповані правоохоронці виконують чиїсь брудні замовлення – відкривають справи по надуманим, або сфальшованим обвинуваченням, та переслідують невинних людей, використовуючи штатних «залегендованих» міліцейських, а тепер уже поліцейських провокаторів. Останні мають в своєму арсеналі цілу низку протиправних засобів, які спрямовують проти людей  - як то, підбурювання до злочину, пропонування злочинних послуг, імітація злочину, лжесвідчення, тощо.

Парадоксальність ситуації в тому, що як зазначила Юлія Василенко, провокація злочину, по суті підбурювання до скоєння злочину, сприяння у вчиненні злочину, по-перше, не входить до повноважень працівників поліції. По-друге, по своїй суті підбурювання та сприяння вчиненню злочину є формою співучасті. Але відповідальність за ці провокації та імітації, вчинені поліцією, несуть не поліцейські, а інші люди.

Ще одна проблема, на яку було звернуто увагу присутніх, це вплив так званих «тітушок» на суди, в яких розглядаються замовні, сфальшовані справи. Останнім часом цих проплачених молодиків, під виглядом зацікавленої громадськості, дуже часто використовують з метою тиску на адвокатів підсудних та суддів, якщо останні не виносять вирок, який би задовольняв замовника.

Справа Івана Шерстюка

Одна з найбільш резонансних справ, яка ілюструє всю палітру тітушно-поліцейського свавілля – справа львів’янина Івана Шерстюка, про яку розповів адвокат Орест Шевчук.

Іван Шерстюк – громадський діяч, випускник Люблінського Католицького університету імені Івана Павла ІІ, викладач у Варшавському університеті суспільної психології, докторант Польської академії наук, у 2010 р. балотувався до обласної ради від Громадянської партії «Пора». 

Адвокат Орест Шевчук:

«Переслідування Івана, відомим у Львові бізнесменом 90-х, Олександром Веремеєнком розпочалося із 2010 року. Маючи кошти, зв'язки та особисту неприязнь до Івана, Веремеєнко успішно використовує їх для його кримінального переслідування, застосовуючи різні кримінальні справи, а правоохоронці успішно сприяють такому переслідуванню. Зокрема, щоб усунути Шерстюка, була розроблена ціла операція з провокації та імітації замовного вбивства Веремеєнка, в якій підсудного виставили, начебто,  замовником послуг кілера. Красномовним фактом у цій справі є те, що на роль «кілера» був запрошений працівник карного розшуку поліції Сергій Прудченко, тепер перший заступник начальника Департаменту карного розшуку Національної поліції України. Останній працював саме по напрямку викриття кримінальних правопорушень, пов’язаних з посяганням на життя особи. Саме він забезпечував успіх в проведенні провокації злочину, який ніколи б не був навіть задуманим, не те що втіленим, без участі правоохоронців».

Адвокат розповів технологію провокації. Знаючи про конфлікт між Шерстюком та Веремеєнком, громадянин Маслов (залегендований свідок Олейніков) вийшов на контакт з Шерстюком. При зустрічі Маслов запропонував Шерстюку зустрітись з Єфремовим (також залегендований свідок), який може допомогти вирішити конфлікт з Веремеєнком. В свою чергу, Єфремов запропонував Шерстюку свої послуги: вбивство Веремеєнка. При розмові  постійно наголошуючи, що по-іншому питання не вирішуються. Звичайно ж, Шерстюк і чути не хотів ні про яке вбивство, та відмовився від послуг провокаторів. Пізніше виявилось, що Маслов є штатним свідком міліції, і бере участь у цій же якості у кількох інших провадженнях. Звичайно, самого вбивства Веремеєнка скоєно не було, як не було задокументованого прохання вчинити злочин і передачі коштів на його вчинення. Для імітації вбивства було написано заяву до міліції, у якій було зазначено, що Веремеєнко вийшов з дому і не повернувся. Також було зроблено оголошення у пресі. Цього було достатньо, щоб відкрити кримінальну справу та заарештувати Івана Шерстюка у якості «замовника вбивства Веремеєнка».

На прес-конференції адвокат задав питання, чи замовляв Шерстюк вбивство Веремеєнка, чи навпаки – Веремеєнко замовив кримінальну справу та арешт Шерстюка?  Це питання наразі залишається без відповіді.

Під час розгляду справи в суді виявилось, що не лише Маслов є штатним свідком міліції. Також виявилось, що «залегендована» особа Єфремов, який наполягав на необхідності вчинення вбивства і пропонував Шерстюку вчинити це вбивство, є також працівником міліції.

Адвокат поставив чіткі запитання стосовно законності дій працівників міліції: чи міг бути вчинений злочин без участі працівників міліції? Та чи є дії працівника - пропозиція вчинення злочину – законними? Відповідь на ці два питання негативна.

Зокрема, Орест Шевчук наголосив, що дії правоохоронця з пропозиції вчинення злочину виходять за межі його повноважень.

Незважаючи на очевидні факти провокації злочину, судовий розгляд триває вже шостий рік. З грудня 2012 року Іван Шерстюк утримується під вартою, та остаточну крапку у цій справі ще не поставлено.

Окрім того, адвокат розповів, як протягом 2017-2018 років у справі постійно здійснювався тиск на суд (Франківській районний суд міста Львова) та суддю Лозинського, який вів цю справу, а також захисників та родичів Івана Шерстюка зі сторони псевдо-активістів з організацій, заснованих Веремеєнком та депутатом від БПП Андрієм Антонищаком. Це наступні організації – «Українська спілка учасників АТО», ГО «Розвиток громади», «Спортивний клуб «Легіон«Львів». Молодики пікетували суд, погрожували і навіть нападали на родичів та захисників Івана. Всі ці події залишись без реакції з боку поліції.

Див: ГО «Розвиток громади» лобіює свої інтереси методами «розборок» 90-х років Читайте більше тут: https://zik.ua/news/2015/09/17/go_rozvytok_gromady_lobiyuie_svoi_interesy_metodamy_rozborok_90h_rokiv_625387

Фантастична четвірка: Як перетворити громадську активність на бізнес. Розслідування ZAXID.NET : https://zaxid.net/fantastichna_chetvirka_n1466469

Сьогодні, на глибоке переконання правозахисників-учасників прес-конференції, Іван Шерстюк, і його сім’я, та навіть його захисники мають усі підстави вважати себе в небезпеці у зв’язку з повною бездіяльністю поліції і абсолютною безкарністю тітушок-псевдоактивістів, які відкрито їм погрожують. Орест Шевчук також повідомив, що неодноразово отримував погрози на свою адресу, і був змушений взяти відвід, як адвокат потерпілого.

Справа Наталії Ван Доеверен

Ще одна резонансна справа останніх років, яка має очевидні ознаки провокації злочину, порушена щодо заступниці голови  Львівської обласної лікарні Наталії Ван Доеверен.

Зокрема, Наталія розповіла, що останніми роками проти неї було відкрито 5 сфальшованих кримінальних справ. Було два замахи на її життя. Кримінальні переслідування проти неї, за переконанням Наталії, було організовано зі сторони корумпованих медичних кіл бо, працюючи на керівних посадах у медичних закладах Львова, Наталія відкрито виступала проти махінацій із тендерними закупівлями ліків (препаратів гемодіалізу на суму більше 100 млн. гривень). Замовниками переслідувань вона вважає львівську відому та впливову родину Дубневичів, яким перейшла дорогу. А виконавцем переслідувань, зокрема, виступає працівник поліції Тарас Демкович.

Наталія розповіла, що за останні роки 125 справ проти Львівських «хабарників» були зроблені 25-ма штатними агентами. Жертвами виступають відомі авторитетні люди, яких замовляють – декани, ректори, керівники держустанов, які стали незручними для системи, або на місце яких є свій претендент.

Див: Кому служать агенти-хабародавці на Львівщині? 

Наталія говорить, що 80% цих справ про хабарництво є фіктивними. А взагалі, впевнена, що більше 50% кримінальних справ на Львівщині – замовні, які організовані з корисною метою і в незаконний спосіб.

Вона повідомила також про деякі найбільш кричущі подробиці справ проти неї, які красномовно свідчать про незаконні дії правоохоронних органів Львівщини.

Наталія розказала, що 17 листопада 2016 року громадянка Чапля Г.М. подала заяву про те, що цього дня заступник головного лікаря Львівської обласної клінічної лікарні (начебто, це була  Наталія Ван Доеверен) вимагала у неї 6 000 грн. за те, щоб помістити її родича Криворучищака Д.Д. у відділення гемодіалізу цієї лікарні. Як в подальшому було з’ясовано, один із правоохоронців, задіяних у справі – родич заявниці, а «смертельно хворий пацієнт», насправді, не був хворий взагалі. Згодом у даній справі виявилось ряд цікавих та дуже суттєвих деталей, які викрили ланцюжок справ відкритих на підставі провокації злочину та проваджень тими самими, так званими, заявниками.

«Але після цього, як я заявила, що 17 листопада 2016 року, взагалі, перебувала далеко від робочого місця та надала відповідні докази, купу свідчень від людей, які бачили мене в іншому місці, текст підозри та показання заявника з 17 листопада змінили на 18 листопада. Хоча і 18 листопада заявниця навіть гіпотетично не могла зі мною бачитись. Та не зважаючи на такі протиріччя, мене заарештували і певний час протримали у СІЗО.

В іншому випадку мене звинувачували в отриманні хабара в день одруження з моїм чоловіком, коли я, взагалі, була відсутня у місті Львові. Як виявилось, це був штатний провокатор - людина, яка нещодавно звільнилась із місць позбавлення волі, і поліцейські його вмовили оговорити мене, про що він згодом зробив зізнання, бо совість замучила!»

Див.: Свідок у резонансній справі львівської лікарки зізнався у неправдивих показах

Наталія розповіла, що цей провокатор прямо в суді заявив, що дійсно писав заяву і давав показання проти лікаря, проте до таких дій його підбурили оперативні працівники поліції: вищезгаданий Демкович Т. та його посіпака-невдаха Потапов С., які ввели свідка в оману історіями про лікаря-хабарника, зігравши на його почуттях.

Незважаючи на всі безглуздя і процесуальні казуси, справа за цими епізодами вже майже два роки перебуває на розгляді в суді. Якась дивна фантасмагорія: подумає сторонній спостерігач, однак для країни повного правого безладу – це норма.

Щодо мотиву вчинення провокації проти Н. Ван Доеверен, існують наступні міркування. Раніше, у травні 2015 року вийшло друком інтерв’ю Н. Ван Доеверен у голландській газеті «Trouw», у якому йшлося про те, як працюють корупційні системи в галузі охорони здоров’я, як відмиваються бюджетні кошти, в тому числі і на прикладі Львівської обласної лікарні. Невдовзі, десь у червні 2015-го року, на адресу Ван Доеверен після цієї публікації почали надходити телефонні погрози, мали місце спроби розправи та залякування, зокрема, підлаштовані ДТП, акти вандалізму на прибудинковій території, спроби зламу вхідних дверей.

При цьому, якщо врахувати, що Наталія Ван Доеверен – не системна людина, активний учасник двох майданів, волонтер та послідовний борець проти зловживань в медицині, яка за деякий час до інкримінованих подій дала ряд інтерв’ю міжнародним ЗМІ про корупцію при державних закупівлях у медичній сфері, - такий життєвий поворот у її житті знаходить своє логічне пояснення.

Наталія вважає, що всі ці переслідування мають за мету витиснути її за межі України. Але жінка має сильну волю, незламний характер, сталі переконання, і готова боротися до кінця. Наостанок, лікар звернулась особисто до президента України Петра Порошенка, з проханням захистити її життя та застосувати свій вплив на правоохоронні органи, з метою покласти край цьому безкарному і цинічному свавіллю львівських правоохоронців.

У ще одній справі – Юрія Піскуна, про яку говорили на прес-конференції, також спостерігались провокації з боку правоохоронців із використанням системних штатних заявників, а також спроби тиску на розвиток справ у суді незрозумілими людьми-тітушками. Особливістю справи Юрія Піскуна є те, що роль тітушок виконували безпосередньо працівники служби безпеки.

Підсумок учасників

Підсумовуючи прес-конференцію,  правозахисниця Юлія Василенко зазначила: «Ми всі повинні усвідомити, що умисна провокація злочинів, які ніколи не виникли б без участі з боку правоохоронців та підісланих ними провокаторів, та їх «розслідування» спричиняє серйозні негативні наслідки для всього суспільства. Це і неефективне використання коштів платників податків, і формування нереальних показників розкриття злочинів, і небезпека в будь-який момент стати жертвою провокації, якщо ти кому-небудь перейшов дорогу. При цьому залучені до таких провокацій правоохоронці успішно роблять кар’єру в органах - але чи саме в цьому полягає роль правоохоронних органів у державі?

Це не проблема окремих людей, це проблема всіх нас і суспільства в цілому. І тому ми, як громадянське суспільство, повинні виявляти такі незаконні дії з боку тих, хто безумовно повинен слідувати букві закону та створювати механізми для боротьби та недопущення такої діяльності в майбутньому.

А українська влада, зокрема Петро Порошенко, та підлегле йому керівництво правоохоронних органів в особі Юрія Луценка, Арсена Авакова, Сергія Князєва, Василя Грицака та інших силовиків, наразі повинні усвідомити: покриваючи, або закриваючи очі на таку діяльність своїх підлеглих, ви самі провокуєте людей на збурювання та недовіру до владних структур. А відтак – на хаос і безлад, в якому не буде переможців».