Харківському Шопену потрібна допомога, щоб виступити на конкурсі піаністів

Харківського 16-річного піаніста Миколу Мірошниченка знають у світі класики як унікума, як стало відомо Вісті Ньюс.

Його життя врятувала музика, і тепер він вдихає її в ноти. Харківського 16-річного піаніста Миколу Мірошниченка знають у світі класики як унікума, як стало відомо Батьки посадили хлопчика за піаніно у 7 років, щоб врятувати від паралічу. У дитини складна генетична хвороба, і з віком він взагалі мав перестати рухатися. Але зараз юнак грає швидше за всіх відомих піаністів і легко дасть 9-годинний концерт. Хлопець у жовтні мав відправитися до Швейцарії на конкурс піаністів, та спонсор раптово відмовив у допомозі. Родина все одно вірить у те, що на конкурсі імені Шопена почують гру Ніколя, якого так називають саме на честь композитора.

Батьки називають сина Ніколя, так звали Шопена в дитинстві. Але харківський музикант у свої 16 грає набагато швидше за відомого у тому числі своєю швидкою грою композитора. З легкістю сам бере партії на чотири руки. Його пам'ять береже години концертів. Він зіграє найскладнішу композицію з першої спроби.

Але шлях до цих висот для хлопчика та його родини був титанічний. Вони змагалися за життя. У Миколи мітохондріальна хвороба - це генетична патологія, яка у випадку цієї дитини з віком мала обернутися повним паралічем. Вже у 7 років майбутній піаніст ледь ворушив кількома пальцями, і батько посадив його за піаніно. Тепер руки юнака над клавішами пурхають легко як птахи.

Микола Мірошниченко, батько піаніста:

Есть методики, когда при помощи разных методик, массажей даже тяжелых парализованных возвращают к жизни. Арт-терапия это. И мы попробовали, давайте объединим арт-терапию в виде музыки. Мы были вынуждены чем-то его увлечь, чтобы он чем-то занимался. Мыслей не было сделать из него какого-то гения.

Але геній з'явився сам. Ніколя може замінити цілий оркестр. У квартирі цієї родини десятки музичних інструментів. Батько Миколи, рятуючи сина, настільки закохався в музику, що сам збирає скрипки. Унікальної форми та звучання.

Микола Мірошниченко, піаніст:

Второй инструмент - это был скрипка. Потому что, во-первых, у папы был интерес научиться их делать.
Пошли в оркестр играть на рояле, оказалось, что мы будем играть на домбре. Вот и домбра, потом мандолина, потом и балалайки пошли. Все, что есть на базаре, все скупали.

Микола опанував губну гармоніку, флейту, баян, альт, банджо. Мріє зіграти на органі. А як топ-вершину бачить особливий інструмент .

Микола Мірошниченко, піаніст:

- Если можно назвать это инструментом, то палочка.
- Дирижерская? Серьезно?
- Да, дирижерская палочка.

Цікаво, що 2 десятки міських музичних шкіл відмовилися вчити Миколу. Ніхто не вірив, що дитина, яку вважали "не спроможною до навчання", колись вчитиметься у музучилищі та гратиме з Державним академічним оркестром.

Антоніна Мірошниченко, мама піаніста:

Где бы он там не был, сыграл, и всегда первый звонок я вот жду, что он скажет "мама, я сыграл там где-то что-то". То есть это самые лучшие, наверное, моменты моей жизни. Приятно, когда он получает от этого удовольствие.

Миколу Мірошниченка знають світові піаністи, які приїжджали до України грати. У жовтні Миколу запросили до Швейцарії на конкурс піаністів імені Шопена. Юнак пройшов надсерйозний відбір і стане одним із семи претендентів з усього світу на перемогу. Але... Спонсор, який раніше підтримував музиканта, цього разу не допоможе з організацією подорожі. У родини коштів на подорож до Європи немає. Там же могла б здійснитися одна з мрій диво-музиканта.

Микола Мірошниченко, піаніст:

Хотел бы послушать Марту Аргерих - это первый, как сказать, пианист на планете.

А світ тим часом почув би унікального українського піаніста, якого врятували батьки та музика.