Чи готова система освіти до нового навчального року

Новий навчальний рік – період, у який повноцінно запрацюють усі реформи, й усі підводні камені, що не встигли виринути на поверхню, покажуть, чи постане «нова українська школа», чи залишиться утопією

Літо завершилося і, окрім старту 9 сесії Верховної Ради, починається також новий навчальний рік. Традиційно робляться підрахунки вартості «шкільної корзини». На сьогодні різні інформаційні ресурси зійшлися на тому, що аби зібрати одного першокласника до школи мінімально необхідно від 3 до 5 тис. грн. залежно від того хлопчик це, чи дівчинка. Проте це проблеми кожної окремої родини.
Мову будемо вести про інше: наприклад, про те, що Міністерство освіти пропонує першачкам у перший місяць вчитися без підручників, бо їх не встигли надрукувати. Мовляв, протягом вересня дітям не потрібно вчитися читати, а слід вивчати дорогу до школи та знайомитися із альма-матер. За словами міністра освіти Лілії Гриневич, затримка із друком підручників пов’язана із «блокуванням видавництвами закупівель через судові позови та обмежені поліграфічні потужності». Ще в травні конкурсна комісія з відбору підручників відхилила більшість із запропонованих проектів, деякі – безпідставно. Експерти попереджали, що навіть якщо МОН терміново оголосило б і провело повторний конкурс, видати підручники до 1 вересня все одно б не встигли.
Слід відзначити, що заміна підручників була зумовлена реформами «нової української школи». Між тим, вже запроваджені раніше зміни мають не дуже втішні результати, адже рівень знань учнів погіршується, і, очевидно, погіршуватиметься. Так, ЗНО 2018 продемонструвало, що з мови та літератури не подолав бар’єр кожний сьомий абітурієнт, з математики поріг не подолали 19% випускників. Міністерство пояснює погіршення результатів дивно: буцімто, їх знизили випускники ПТУ. Очевидно, аби знизити частку поганих результатів, з вересня для 10-х класів планується введення для апробації єдиного курсу «Природничі науки», який поєднає фізику, хімію, астрономію, біологію, географію для школярів-гуманітаріїв. Цікаво, що викладачам не потрібна буде перекваліфікація, і викладати цей предмет зможе будь-який вчитель природничих наук.
Ще одна реформа наслідки якої актуальні для початку нового навчального року – це впровадження нового порядку зарахування дітей до школи (лише за місцем проживання). Про цю реформу було багато обговорень у момент її започаткування. Задекларована мета – вирівнювання навантажень на вчителів та усунення переповненості  класів. Фактично ж вийшло дещо інакше. Наприклад, у деяких віддалених та приміських районах Києва через щільну забудову довелося набирати по 9 перших класів при тому, що потреби у  приміщеннях та технічних можливостях перевищують їх наявність.
Для тих дітей, що не потрапили до школи за місцем проживання, передбачена можливість відвідування іншої школи, де є вільні місця, проте дітей виявляється все одно більше за кількість місць. На цей випадок введений механізм сліпого жеребкування, щось на кшталт лотереї. Отут і відкривається благодатне поле для хабарів та корупції – липові реєстрації за місцем знаходження школи, і, навіть, послуга з оформлення дітей в школу «під ключ». Таких напівзаконних пропозицій у соцмережах достатньо. Найбільше від цієї ситуації страждають діти з малозабезпечених сімей, яким не по кишені такі «додпослуги».
Говорячи про бідну категорію громадян, варто згадати і реформи у вищій освіті. Так, цьогорічний обсяг держзамовлення для ВУЗів був знижений на 10%. Причина, яку озвучив КМУ – зниження кількості абітурієнтів через демографічну кризу на 4%. Бюджетні місця заміщуються контрактними, де денна форма навчання вартує в середньому від 10 до 40 тисяч гривень на рік. До речі, найбільше зниження держзамовлення торкнулося медичної сфери – медики, фармацевти, ветеринари – хоча саме тут спостерігається значний дефіцит робочих кадрів, зокрема, молоді.
Звісно, найболючішою є фінансова складова готовності системи освіти до навчального року. Так 76% органів місцевого самоврядування відзвітувало про дефіцит коштів та неможливість покрити його за рахунок власних ресурсів. Згідно розрахунків Асоціації міст України, реальні потреби по освітній субвенції забезпечені лише на 78,3%. Така тенденція цілком можливо призведе до браку освітньої субвенції до кінця 2018 року як мінімум на 4,4 млрд. грн.
Через нестачу коштів вчителі ще й досі не отримали літніх відпускних та оздоровчих коштів у Черкаській області, Фастові та на Закарпатті. З 1 січня 2018 року заробітна плата вчителя мала складати не менше від чотирьох прожиткових мінімумів (7048 грн.). Втім, ще в червні близько 53,3% працівників освіти отримували менше 7 тисяч гривень на місяць. Що й говорити про плани з 1 грудня 2018 року підвищити зарплатню вчителям без категорії до 7684 грн., а вчителям з вищою категорією – із надбавкою 30% (близько 10 тис. грн.).
Оскільки освітня субвенція розподіляється за формулою, затвердженою КМУ наприкінці 2017 року, вона виходить із вже затвердженого раніше бюджету. Таким чином ця формула не враховує зарплати вчителів у спеціалізованих школах, групах продовженого дня, індивідуальне навчання, збільшення кількості викладачів та інші нові функції у рамках «нової української школи». Ці недоліки не дають можливості виплачувати зарплати вчителям та вихователям, що виконують роботу, непередбачену формулою. Ці та подібні проблеми нестачі коштів перекладаються на регіони, незважаючи на те, що їх фінансові можливості також скорочуються.
Новий навчальний рік – своєрідна точка відліку, яку всі причетні до системи освіти чекають затамувавши подих, і, нажаль, не через сентиментальні емоції, що їх викликає Перший дзвоник та святково вбрані школярики. Це період, у який повноцінно запрацюють усі реформи, й усі підводні камені, що не встигли виринути на поверхню у підготовчий літній період, покажуть, чи постане «нова українська школа», чи залишиться черговою українською утопією.