Комітет 13, або Як перейменовували Кіровоград

Комітет 13, або Як перейменовували Кіровоград

Ніч з 13 на 14 липня року 2016 від Різдва Христового. Столиця однієї європейської держави, яка вже з два роки як тримає курс у сім’ю європейських братніх народів.

По напівтемному коридору 13-ого поверху столичної висотки повільним розміреним кроком йде чоловік.

День видався невдалим. Депутати геть відбились від рук і не хотіли голосувати за надважливі законопроекти: скільки б не ставив на сигнальне голосування – дарма. Довелось закривати засідання.

Підійшовши до кімнати з 13-им номером, чоловік відчинив двері. У центрі кімнати, яка освітлювалась по периметру лише невеликими світильниками, за круглим столом сиділи 13 темних фігур. Чекали на нього. У чоловіка промайнула думка, про 13 апостолів, але він швидко її відігнав. Роль Ісуса йому не дуже подобалась.

- Доблий вечір, шановне панство, - відчеканив чоловік вже буденну для нього фразу.

У відповідь почулось невиразне бурмотіння змішаних голосів.

«І тут саботаж», - подумалось чоловіку.

- Сьогодні на полядку денному у нас дуже важливе питання…, - почав чоловік.

- Кінчай, Володимировичу, - почулось з іншого кінця стола. – Без формальностей. Давай по-швидше закінчимо, ще чємодани пакувать – відпустка на носі.

«От же ж сука, я тобі покажу «чємодани»», - гнівно зиркнув на зухвальця чоловік.

Зухвальцем був народний депутат від Кіровоградщини, перейменування обласного центру якої, зараз на засіданні «Комітету 13-ти» мають затвердити.

- Як ви знаєте, декомунізація плодовжує свій невпинний клок по нашій клаїні, - продовжив чоловік.

- О, Боже! Знов…, - почулось з того кінця стола.

- Ми маємо завелшити цей плоцес і пелейменувати останній оплот комунізму – Кіловоглад. Завтла, на останньому засіданні пелед літніми канікулами, - продовжив чоловік.

- А какие названия?, - спитала огрядна фігура справа.

- Соломно не знати. Це ж ваш легіон, - зауважив чоловік.

- Та мне как-то… Их то дохрена было, - парирувала фігура справа.

- Я, як голова «Комітету 13-ти», плопоную назву «Клопивницький». Вона відповідає духу нашої олганізації і має секлетний симолізм – 13 літел у назві.

«Геть йобнувся», - подумала інша фігура зліва, але промовчала, бо голова іноді міг зробити і фізичне зауваження. При чому, перепадало чомусь тільки їй.

- Пловідником нашого лішення буде пан Голбунов.

- Чому я?! - різко підскочила фігура зліва.

- Сиди! - процідив загрозливо крізь зуби голова.

- Жителі будуть проти! Це непрохідна назва! Тільки два відсотка її підтримали! – почав виправдовуватись Горбунов.

- А ну сядь! - гаркнув на нього голова і, підвівшись зацідив тому долонею у вухо.

На іншому кінці стола почувся їдкий смішок.

- Хто за таке лішення - плошу голосувати за основу і вцілому, - продовжив голова.

Над столом піднялись 13 рук.

Лішення плийнято. Дякую. Все буде - Клопивницьк!, - радісно вигукнув голова.