Зґвалтоване майбутнє

Як українських дітей втягують в секс-індустрію

Надія вже не боялася…вже просто не було сил. Вона лежала на холодній брудній підлозі і не хотіла жити… Щоденні побої, збочення  клієнтів, жорсткий контроль за всіма дівчатами, які живуть в кімнатах поруч – здавалося все це неможливо винести 15-ти річній дівчині. Але вона мусила жити, адже в неї була мрія стати художницею і вперше побачити море!

«Я жебракую. Шукаю металолом у підвалах. Я самотня і боюся, що мене зґвалтують… Можливо моїм подругам з притулку поталанило більше і вони працюють проститутками…Та багато з тих кого я знала зникли або мертві». – Оксана, безпритульна випускниця притулку. Її дім – вулиці Одеси.

«Хлопчики користуються неабияким попитом. Спочатку мене відводили до дорослих чоловіків, а потім я сам почав ґвалтувати молодших хлопців» - Андрій, 16 років.

Таких дитячих розповідей безліч. Це не страшні вигадані історії, а наше сьогодення, це наші діти, це дно, куди вони потрапили! Безнадійне своєю реальністю й страшне безвихіддю. Коли всім байдуже і навіть рідні батьки продають своїх дітей заради кількох тисяч.

Це моральний занепад, який ніщо не може виправдати. Ні складна економічна, політична та соціальна ситуації, ні військовий конфлікт в Україні. Люди торгують людьми. Діти потрапляють в сексуальне рабство й не мають надії, захисту, співчуття… 

За даними експертів Організації Об’єднаних Націй, торгівля людьми за рівнем прибутковості посідає третє місце у світі після торгівлі наркотиками та зброєю. Щороку близько 1,2 млн дітей у світі стають жертвами такої торгівлі. Їх використовують в жебрацтві, в порно-індустрії, для вилучення органів.

Існує багато документів міжнародного та національного рівня, що спрямовані на боротьбу з торгівлею людьми. Серед них Конвенція ООН про права дитини, Конвенція МОП «Про заборону та негайні дії щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці», Конвенція Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та насильства й багато інших. Але в Україні вони не діють або діють лише частково. Сексуальна експлуатація наших дітей триває.

Ми навіть не знаємо скільки таких дітей. Складність ведення статистики полягає в тому, що найчастіше сексуальні послуги надаються підлітками у віці 15–17 років, яких в суспільстві не всі вважають дітьми. За даними Українського інституту соціальних досліджень ім. Олександра Яременка, кожна 6–7 повія в Україні — неповнолітня. Імідж країни сприяє секс-туризму. Пропаганда легкодоступності, відсутність покарання покупців «живого товару», дешеві ціни для туристів, бідність населення, дитяча бездоглядність, відсутність належного соціального захисту – все це   спричиняє втягування дітей до проституції та порнографії.

 За даними поліції в 2017 році в Україні 4500 дітей постраждали від сексуального насильства, сексуальної експлуатації та сексуальних домагань. Насправді, це лише верхівка айсберга, їх набагато більше.

В Україні йде війна! Зростає кількість безпритульних, сиріт та дітей з інвалідністю. Це наші діти і вони мають право на гідне й щасливе життя, але багатьох з них чекає вулиця, жебрацтво, сексуальне насилля та смерть!

Тому ті, хто сьогодні закликає легалізувати секс-індустрію, повинні задуматись. Чи завтра «на панелі» не опиняться їхні діти, знайомі чи близькі люди? Чи не буде їм соромно зранку ходити до церкви, а ввечері спостерігати як наші вулиці наповнюються «нічними метеликами», багатьом з яких немає 18 років? Чи держава зможе існувати далі, якщо вона почне торгувати своїми ж громадянами? Чи буде майбутнє в суспільства заснованого на торгівлі тілами?