Про бабуїнів і корупцію

за мотивами Жака Фреско

Вже 4 роки, як в Україні йде боротьба з корупцією. Щось не видно якихось переможців. Вже б за 4 роки можна було показати якісь досягнення, яких нема. Більш того, купа народу, яка йшла у владу з гучними антикорупційними закликами, виявилася тепер такими ж корупціонерами і ляльками в руках ляльководів. Хай навіть частина зумисне брехали, але ж не всі. А ті звіти, які свідчать, що хтось таки з держави з корупціонерами в Україні бореться, вже перетворились в нескінчений серіал. Хотілось би запитати у тих, хто таки напружено бореться (силовими методами), чи вважають вони себе переможцями, чи відчувають, що їх перемогли?

Написати ці висновки  мені навіяв один з відеоблогів Жака Фреско, відомого пропагандиста глобальної зміни людських відносин. Я тут приблизно переповім, що казав Жак Фреско в одному  своєму блозі. Каже, ви нічим не можете допомогти слаборозвиненому суспільству. Наприклад, якщо б людина потрапила в стадо бабуїнів, то хіба б вона змогла поліпшити їх життя? Ні. Людина б мала жити як бабуїн в суспільстві бабуїнів, або відокремитись від стада й жити одинаком. Якщо б навіть людина спробувала щось змінити в тому стаді, то бабуїнам легше б було її вбити, ніж жити як людина. Може я й дещо радикалізував слова у плані несумісності бабуїнів і людини, але так воно й є. І Фреско тут говорить дуже влучно. Потрапивши в корупційне стадо, антикорупціонери розчиняються в ньому, і стають такими собі корупціонерами-бабуїнами, які вже нічим не відрізняються від попередників, проти яких вони раніше виступали й боролися. Корупція їх поглинає, і зараз серед тих минулих антикорупціонерів годі знайти порядну людину.

Отже виникає питання, чи можна взагалі змінити таке стадо? Тут доречно зв’язати історію з бабуїнами з історичним розвитком людства. Бо рабовласницький лад змінювався феодальним, потім різними формами капіталізму, поки в найрозвинутіших суспільствах вже досяг високих щаблів демократії. Очевидно, щоб один лад змінив інший, важлива кількість людей по відношенню до бабуїнів. Тут навіть можна запропонувати особливу концепцію революції яка полягає в тому, що для переходу від однієї суспільної системи до іншої завжди необхідна кількість людей, які б не хотіли жити як бабуїни. Так, раби масово почали розуміти, що вони не можуть бути чиєюсь власністю, феодальні відносини завершились з епохою відродження, коли людину почали пропагандувати як вище створіння, форми капіталізму, від агресивних до соціальноспрямованих змінювали себе бунтами. А в Україні на 2014р. з’явилася певна кількість народу, яка не бажала жити в руїні, а в розвинутій Європі.

При цьому майже завжди спостерігається відставання розуміння ситуації бабуїнами, яких завжди влаштовувало їхнє керівне положення у порівнянні з людьми. Треба відмітити, що це є не що інше, як дозрівання і еволюція людства взагалі і людини як особистості, тим більше, що для більш відсталих народів завжди прикладом слугували більш прогресивні. Так, для українців є прикладом прогресивна Європа, що сприяло підтримці Євромайдану.

Так повернемося до України, для чого я то й писав. Вочевидь, в Україні в людей не вистачає знань і освіченості, щоб зрозуміти, що так жити не можна. Що якщо умови життя погані, зарплати низькі – то так не може бути, і жити не можна по бабуїнськи. Якщо чогось нема – це не означає, що цього не має бути. Просто бабуїни інакше не можуть жити.