Волонтери оголосили війну генералам

21 мая 2018, 10:35
0
36
Волонтери оголосили війну генералам

Ольга Решетилова виступає проти безладу у кадровій політиці ЗСУ

            На сторінках соціальної мережі Facebook не вщухає скандал, основними дійовими особами якого є Ольга Решетилова, особовий склад 57 ОМПБр, її комбриг Юрій Головащенко та, власне, ЗСУ.

            Почалося все з того, що на своїй сторінці волонтер, координатор проекту «Медійна ініціатива за права людини» Ольга повідомлення – своєрідний крик душі про те, як армія втрачає бойових офіцерів через недолугість штатної політики вищого командування. Крик душі – й водночас погроза-останній шанс керівництву ЗСУ прийняти відповідні заходи. За словами Решетилової, ще в лютому вона надіслала листа НГШ Вікторові Муженко щодо кричущої ситуації у 57 ОМПБр, яка склалася через новопризначеного командира Юрія Головашенко. Бійці піддаються репресіям, а через корупцію, неадекватну поведінку та жахливе ставлення командиру з бригади йдуть найкращі воїни. Ефективних заходів з боку керівництва не було вжито, тому Ольга анонсувала у Facebook цілу серію «невигаданих історій» з життя 57 ОМПБр.

            За неофіційними даними, моніторингові відділи ЗСУ зреагували одразу ж доповідями вищому командуванню. Проте, військова пропаганда не навчена діяти проти громадського суспільства в інформаційному просторі, тому першої публічної реакції не було. А от запис на сторінці волонтера зібрав величезну кількість прихильників.  Протягом тижня множилися коментарі, й, очевидно, командири згаданих у повідомленні волонтера 92ї, 72ї та 57ї бригад отримали розпорядження взяти ситуацію під контроль.  На їхніх з’явилися туманні повідомлення про те, що волонтери нагнітають ситуацію у тих справах, у яких не розуміються, і, якщо порушення і є, то винні будуть покарані. Командир 92-ї навіть зателефонував до Ольги, а от 72 ОМПБр кілька разів відредагувала свій не дуже офіційний коментар, а згодом – видалила його, замінивши на більш стриманий

            Окрім очевидного, тут виникає й велике питання до організації прес-служби ЗСУ та до прес-офіцерів, які у ній працюють. З одного боку привселюдно декларується відкритість структури для громадського контролю, є навіть адреса для звернень. З іншого ж боку риторика офіційних відповідей зводиться до банального: «не лізьте не у свою справу, ми закрита військова структура, самі дамо собі раду». Навіщо ж тоді існують прес-офіцери? Замість того, аби дати аргументовану відповідь і впевнити громадськість, що все під контролем і будь-яка ситуація у надійних професійних руках грамотних командирів, вони починають банальну сварку, переходячи на особистості та чіпляючись до мови, якою пишуть волонтери.

            Ольга не зрадила своєму слову – через тиждень після обіцянки на її сторінці з’явилася з життя 57ї бригади, про Максима Громова. Про те, як він з першого ж дня заробив упереджене ставлення від нового комбрига Юрія Головашенко. Про те, як йому спочатку видали бойове завдання замінувати території у 150 метрах від позицій бойовиків,  а потім звинуватили у самодіяльності і викраденні боєприпасів, через що 21-річний хлопець був змушений знімати вже встановлені міни, ризикуючи життям. Про те, як він отримував догану за доганою, навіть, не маючи можливості з ними ознайомитися. Історія супроводжується сканокопіями документів, один з яких із грифом «Для службового користування». За словами Решетилової, «ця історія з категорії “лайт”.
Справжній хард-кор буде далі».

            Наступного дня вийшла версія тієї ж історії у виконанні самого комбрига 57 ОМПБр Юрія Головашенко. Про те як Максим не дотримувався субординації, пихато поводив себе, не виконував наказів командира. Про звільнення пияк. Про безлад, який полишили по собі колишні командири. Доклав до історії фото паспорта цього самого Максима та його ж рапорт «про пияцтво і телепортацію». 

Проте після одного з коментарів фоловерів про розголошення персональних даних паспорт було видалено. А от фото рапорту набрало величезної популярності в мережі. Доречі, Головашенко – це той самий «герой оборони Криму», «кримський командир», який відстоював у 2014-му у с. Перевальне Сімферопольського району Саме так у черговій статті про нього написали місяць тому Крим.Реалії. До речі, три дні тому Радіо.Свобода (засновник того ж Крим.Реалії) присвятило інтерв’ю з Ольгою Решетиловою на тему свавілля Головашенко із посиланнями на слова Віктора Муженка.

            За словами Головашенка на тому, аби він на своїй сторінці у соцмережі написав розгорнутий коментар щодо слів Решетилової, наполягло військове керівництво. Очевидно, воно залишилося вдоволеним, адже охарактеризувало запис полковника як «пристойну відповідь». Прокоментував його текст й сам Максим  Громов, проте його коментар видалили – чи це зробив пан полковник, чи сам Максим – історія замовчує.

 

            Зрозуміло одне: судячи з викладення подій Головашенком, Решетиловою та з коментаря Максима, правда є десь посередині. Є бойовий офіцер, що засліплений сяйвом своїх колишніх заслуг, влаштовує свавілля у підпорядкованій бригаді. Є бригада, у якій вже кілька років відсутній порядок і розмиті поняття про військову дисципліну. Є Максим Громов – молодий хлопчина, який з 16 років не уявляє життя без війни. Він із юнацьким максималізмом самовпевнений у своїй значущості та правоті перед полковниками та командирами. І є волонтери, які вважають, що їх приналежність до громадського суспільства дає їм можливість висувати вимоги військовому керівництву від імені народу. Вони роблять добру і корисну справу, захищаючи права людей, що без їх допомоги впоратися не можуть. Нажаль, не завжди достатньо лише самопожертви і затятості, іноді потрібні й фахові навичкі, і дуже ретельний всебічний розгляд ситуації, коли це стосується АТО.

Особливо, коли це стосується АТО. Адже кожна ситуація на фронті – унікальна, її неможливо зрозуміти не приділивши увагу кожній обставині з реалій війни. Нажаль, воїнам АТО розраховувати немає на кого: командири мають свою правду і свій наказ зверху, держава попри всі наявні закони і гарантії віддає все у пащу бюрократичної машини, а волонтери…не завжди вважають за потрібне розібратися в обставинах, а використовують військових більше як засіб привернути увагу до себе, чим до розв’язання реальних проблем. А проблеми є, це й кругова порука, і непрофесіоналізм, і пияцтво, і деморалізація, і жорстокі умови і ще багато величезних  системних недоліків.

У коментарях на сторінці Ольги багато хто, закриваючи очі на усі добрі справи, які вона робить, закидає, що вона використовує справу 57 ОМПБр для самопіару. Враховуючи однобокість висвітлення нею ситуації, можливо, це так. А може й ні. Час покаже. Тому, як пише Решетилова на своїй сторінці, –  «Не перемикайтесь».

Рубрика "Я - Корреспондент" является площадкой свободной журналистики и не модерируется редакцией. Пользователи самостоятельно загружают свои материалы на сайт. Редакция не разделяет позицию блогеров и не отвечает за достоверность изложенных ими фактов.
РАЗДЕЛ: События в Украине
ТЕГИ: волонтер,порушення закону,ЗСУ
Если вы заметили ошибку, выделите необходимый текст и нажмите Ctrl+Enter, чтобы сообщить об этом редакции.