За останні кілька днів новина про угоду «Укрзалізниці» з американським виробником тепловозів General Electric стала справді сенсацією
За останні кілька днів
новина про угоду «Укрзалізниці» з американським виробником тепловозів General Electric стала справді сенсацією, перевершити яку змогла лише фантастична перемога
«Нафтогазу» над «Газпромом» у
Стокгольмському арбітражі. Проте історія з американськими локомотивами на
українських рейках при більш детальному аналізі не видається такою вже оптимістичною.
Перш за все варто зазначити, що співпраця з американцями стала вимушеним кроком:
Україна сама позбавила себе можливості виробляти власні тепловози. Єдине
підприємство цієї галузі – Луганськтепловоз – зараз успішно ріжуть на
металобрухт на окупованих територіях українського Донбасу. Проте занепад цього
заводу розпочався задовго до перших залпів україно-російської війни, а саме
тоді, коли за підсумками приватизації контроль над луганським виробником
локомотивів повністю перейшов до рук його російських конкурентів, що відтоді
почали планомірно знищувати аналогічне виробництво тепловозів в Україні.
До того ж сама «Укрзалізниця» за всі роки незалежності не надто переймалася
станом наявної локомотивної тяги. У
підсумку склалася ситуація, коли в державі нібито присутні майже 4 тисячі
локомотивів, проте в робочому стані – лише половина тепловозів та дві третини
електровозів, та й вони зараз зношені на 95-99%. За таких умов, навіть
збільшені минулого року закупівлі нових вантажних вагонів навряд чи змогли
стабілізувати перевезення українськими залізницями. Адже ці вагони просто нічим
було б возити!
З іншого боку, отримавши додатковий ресурс у вигляді минулорічного
підвищення вантажних тарифів «Укрзалізниця» була просто зобов’язана зробити хоч
якісь покращення у обслуговуванні клієнтів, в першу чергу тих, хто забезпечує
левову частку доходів монополіста: металургів, будівельників, аграріїв. Саме
цим була викликана і раптова активність залізничників у придбанні вантажних піввагонів,
і чергова спроба розширення пропускної здатності під’їзних шляхів до Маріуполя,
де розташовані металургійні гіганти та морський порт, і ось тепер – купівля у
лізинг американських тепловозів. Однак в останньому випадку у залізничників не
було іншого виходу: чимало вантажовідправників стали більш активно
використовувати автомобільний та річковий транспорт. А в окремих випадках –
навіть самостійно купувати тепловози, подібні до того, що відтепер планують
збирати в Україні. Для прикладу, на Прикарпатті місцевий цементний завод вже
три роки активно експлуатує американську техніку General Electric, яка
виявилася більш потужною, ощадною, надійною...
Проте якими б гарними не були заокеанські локомотиви, проте їх поява у
заявленій обмеженій кількості та ще й розтягнута на роки, навряд чи вирішить
кардинально застарілу проблему дефіциту локомотивної тяги, яка зараз зношена на
95-99%. До того ж не варто розраховувати
і на те, що часткова локалізація виробництва американських локомотивів в
України допоможе поступово розвинути відповідну вітчизняну галузь
машинобудування. Між повноцінним виробництвом та складанням імпортних напівкомплектів
все ж таки існує величезні різниця. І фактична загибель лідера вітчизняного автопрому
– заводу АвтоЗАЗ – внаслідок переходу на «викруткові технології» по збиранню
імпортних моделей легковиків – найкраще підтверждження цьому...
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.