Загалом вона надасть можливість уряду не лише підвищити пенсії українським пенсіонерам, але й здійснити комплексні зміни у системі пенсійного забезпечення. Пропонується внесення змін до 32 законодавчих актів. Після підписання Президентом Закон має набрати чинності з 1 жовтня 2017 року – частково, а з 1 січня 2018 року – у повному обсязі.
Спробуємо розібратися, в чому суть пропонованих нововведень, і наскільки вони відповідають європейському досвіду забезпечення пенсіонерів.
Нові пенсійні реалії
Ось що на практиці змінює реформа.
1. Нарахування та індексація пенсій
Уже 1 жовтня мінімальна пенсія для осіб, які мають повний страховий стаж, встановлена на рівні 1452 грн. Для інвалідів із дитинства, дітей-інвалідів, пенсіонерів, які не мають повного стажу, розмір пенсії збільшили на 45%, до 1373 грн.
Разом із цим, з 1 жовтня буде відновлено виплату пенсій працюючим пенсіонерам у повному розмірі.
На перехідний період 2017–2019 років застосовуватимуться такі правила призначення пенсії за віком: у 2017 році з застосуванням рівня середньої зарплати за 2014–2016 роки, у розмірі 3764,4 гривні та величини оцінки одного року стажу – 1,35%; у 2018 році – з застосуванням рівня середньої зарплати за 2016-2018 роки та вартості одного року стажу – 1%.
Щороку здійснюватиметься перерахунок раніше призначених пенсій. З 2021 року індексація відбуватиметься автоматично: на 50% від зростання споживчих цін і на 50% від зростання середньої заробітної плати за один календарний рік. У 2019-2020 роках індексація пенсій буде здійснюватись за окремими рішеннями Уряду.
2. Пенсійний вік і страховий стаж
Пенсійний вік підвищуватися не буде. Натомість змінюються вимоги до трудового стажу, тобто того періоду, за який людина, або її роботодавець сплачували страхові внески до Пенсійного фонду України. Мінімальний розмір пенсії за віком буде нараховуватися за наявності страхового стажу в чоловіків – 35 років, у жінок – 30 років.
До кінця 2017 року мінімальний страховий стаж для виходу на пенсію залишається незмінним – 15 років. Але уже з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії матимуть ті, у кого буде 25 років страхового стажу.
Надалі він з кожним роком буде збільшуватися на 1 рік. І у 2028 році має сягнути 35 років. Законопроектом передбачений варіант, коли людина може придбати страховий стаж, якого не вистачає. Для цього треба буде зробити внески у Пенсійний фонд. Разом із тим, для людей, у яких страховий стаж становитиме менше 15 років, після досягнення ними 65 років передбачена тимчасова соціальна допомога, розмір якої буде визначатися, виходячи з рівня доходів сім'ї пенсіонера.
3. Страховий стаж
Для обчислення пенсії буде враховуватися заробітна плата за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.
Разом із тим, відповідно до ухваленого законопроекту, до страхового стажу ввійде:
- підприємницька діяльність за спрощеною системою оподаткування за період з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року (потрібно підтвердження у вигляді довідки про реєстрацію);
- підприємницька діяльність за спрощеною системою оподаткування з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків, не залежно від їх розміру;
- військова служба до 31 грудня 2017 року включно;
- відпустка у зв'язку з вагітністю в період з 1 січня 2004 року по 30 червня 2013 року включно;
- відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею 6-річного віку з 1 січня 2004 року до моменту введення сплати страхових внесків за жінок, які перебувають у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею 3-річного віку;
- навчання у вищих навчальних закладах за денною формою навчання на умовах державного замовлення, а також навчання в аспірантурі й докторантурі з 1 січня 2004 року по 31 грудня 2017 року включно.
Для тих, хто до 1 липня 2000 року працював на приватних підприємствах, для підтвердження реального рівня зарплати необхідно буде подавати у Пенсійний фонд довідки з тодішнього місця роботи із відомостями про заробітну плату.
4. Достроковий вихід на пенсію та спецпенсії
Для певних категорій українців збережено право виходу на дострокову пенсію. Зокрема, матері, які виховали п'ять дітей або інвалідів з дитинства, можуть виходити на пенсію у 50 років за наявності страхового стажу 15 років. Військовослужбовці – учасники бойових дій зможуть виходити на пенсію у 55 років за наявності страхового стажу в чоловіків 25 років, а у жінок – 20 років.
Проте, для працівників освіти, медиків, соціальних працівників пенсія за вислугу років скасована. Разом із тим, законопроект скасовує спеціальні пенсії для держслужбовців, народних депутатів, дипломатів, суддів, науковців та інших категорій. Всі вони переходять на загальну систему нарахування пенсій.
Пенсійне забезпечення: світовий досвід
Світова практика виробила всього три способи пенсійного забезпечення літніх людей:
1) за допомогою податків;
2) шляхом зао¬щадження грошей (схема фінансування);
3) за солідарною системою, яку називають нефінансовою схемою – страхування, що означає купівлю зобов'язання щодо отримання частки в майбутньому періоді.
За схемою фінансування працівники заоща¬джують частину своїх доходів і накопичують їх для використання після виходу на пенсію. Дві інші схеми – за допомогою податків та страхування – ґрунтуються на обміні між поколіннями, коли нинішні працівники сплачують за пенсіонерів.
У різних країнах застосовуються як окремі схеми пенсійного забезпечення, так і їх комбінація. Деякі держави, наприклад, Велика Британія, Швейцарія, Нідерланди, Ірландія і Данія покладаються на системи «фіксованої ставки», які переважно фінансуються за рахунок податків, що забезпечує основний дохід незалежно від зарплати або сплачених внесків. Інші країни – Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Швеція віддають перевагу солідарній системі, фінансове забезпечення якої, головним чином, здійснюється за рахунок внесків на соціальне забезпечення, а пенсії залежать від попереднього заробітку (але водночас зберігається мінімальна пенсія).
Такий комбінований підхід дозволяє закумулювати значні ресурси для належного забезпечення людей похилого віку.
При цьому підняття пенсійного віку не уникнула жодна з провідних країн, де рівень пенсійного забезпечення є більш ніж достатнім.
В цілому ж структура пенсій західних країн суттєво відрізняється від колишніх вітчизняних практик, де основу виплат складають бюджетні кошти, яких постійно не вистачає.
Натомість, світова практика пропонує наступну структуру пенсій: 20% – пенсія від держави, 30% – пенсія від роботодавця, і 50% – особиста накопичена недержавна пенсія.
Такий трирівневий підхід є насьогодні одним із найбільш поширених. Для розвинених країн світу характерні саме трирівневі ПС, де пенсіонери отримують не одну, а щонайменше три пенсії. Кожна країна, зрештою, вибудовує власну модель ПС. Більшість європейських держав знайшли розумний компроміс між солідарною та накопичувальною системами.
Пенсійна реформа, що знаменувала собою створення накопичувальних ПС та перехід до трирівневих моделей, розпочалася не так давно. Однак за досить короткий час розвиненим країнам вдалося не тільки вирішити питання достойного пенсійного забезпечення громадян, а й акумулювати величезні довгострокові інвестиційні ресурси, які активно працюють на економіки цих країн.
Для прикладу, ось як змінювалися активи накопичувальних пенсійних систем країн світу у період з 2004 по 2014 роки за даними щорічного огляду світових пенсійних систем Global Pension Asset Study 2014:
Світові пенсійні активи накопичувальних фондів 16 найбільших ринків світу за останні 10 років збільшились майже вдвоє і на кінець 2014-го склали $36,2 трлн. Така гігантська цифра відповідає 83% сукупного ВВП цих країн. Пальма першості належить США: на кінець 2014 року обсяг пенсійних активів у Сполучених Штатах становив $22 трлн. До п’ятірки лідерів також входять Велика Британія ($3,31 трлн), Японія ($2,86 трлн), Австралія ($1,68 трлн), Канада ($1,53 трлн). У п’яти країнах обсяги пенсійних активів перевищують валовий внутрішній продукт. Так, у Нідерландах співвідношення пенсійних активів і ВВП наприкінці 2014 року виявилося найбільшим і становило 165,5%. У США воно дорівнювало 127%, у Швейцарії – 121,2%, у Великій Британії – 116,2%, в Австралії – 113%.
Запровадження накопичувальної системи може стати одним із ключових заходів, який здатен не тільки посилити соціальний захист громадян, а й вивести країну на новий рівень економічного розвитку, оздоровити фінансову ситуацію, дати поштовх до економічного підйому.
У нашої країни з’являться внутрішні довгострокові інвестиційні ресурси, акумульовані НС, які можна розумно використати на розвиток економічної та соціальної інфраструктури, реального сектору економіки та виходу із кризи.
Пенсійна реформа в країнах Європи і світу, проведена ще в далеких 1980–1990-х, кардинально вплинула на соціально-економічне життя їхніх громадян і загалом сильно змінила світ.
Україна сьогодні на самому початку цих змін. Сьогодні важливо не втратити шанс, не поховати справу в розмовах та популізмі.