Чи заслуговують медики достойної зарплати?

Заробітна плата українських медиків є несправедливою не тільки за міжнародними мірками, а й за українськими

Ситуація в системі охорони здоров’я України є критичною. Українська медицина не враховує інтересів пересічних громадян та медичних працівників. Ініціативи, які МОЗ називає реформами, не вирішують цих проблем. Якісна медицина залишається недоступною для українців, а достойна оплата праці та соціальний не гарантується для лікарів та медичних спеціалістів.

За найскромнішими підрахунками дефіцит лікарів перевищує 42 тис., а медсестер — більше 100 тисяч. Хіба що вдасться заманити у провінцію випускників медуніверситетів. Однак мотивація у вигляді заробітної плати 2—2,5 тис. грн на місяць навряд чи буде привабливою для молодих спеціалістів.

Під час формування держбюджету платня медиків уже вкотре потрапила в зону турбулентності, й обіцяне підвищення розтануло в повітрі. У проекті держбюджету йшлося про підвищення заробітної плати педагогам і медикам на 30%. Згодом уточнили, що медикам вистачить і 20%. А залишилося всього 11%, що не перекриє навіть показників інфляції.

Українські реалії показують, що бути медиком в Україні фінансово не вигідно. Робота медиків винагороджується мінімальною сумою заробітної плати. Небагато людей знайдеться, які вважатимуть справедливою суму в 3200 грн як оплату за рятування життя.

Тим не менш, МОЗ не бачить в цьому проблеми. Псевдореформатири просять почекати кілька років. Ситуація, за їхніми словами, має покращитись. Проте, чекати вже немає часу. До цього омріяного часу може не залишитись висококваліфікованих медиків. Всі реформи, які проводяться МОЗом не вирішують нагальних проблем, серед яких – рівень зарплати медичних працівників: як лікарів, так і медсестер.

Як бачимо, для МОЗу вигідніше задовільняти власні потреби, ніж медиків. Маніпулювання реформами в медицині проводяться заради здобуття політичного капіталу, а не для задоволення потреб громадян та медиків.

Найголовніше те, що проблему можна почати вирішувати вже найближчим часом. Чиновники МОЗу мають добиватись збільшення фінансування сфери, а не закривати лікарні, що пропонується законопроектом від міністерства. Лікарі мають отримувати достойну зарплату. Пацієнти мають отримувати якісне лікування. Вирішити цю проблему без додаткових коштів неможливо. Керівництво МОЗу має зрозуміти цю аксіому.

Парадоксально, що лікарів, які намагаються залучити додаткові кошти для лікарень називають корупціонерами. Різні благодійні внески начебто не є законними. Але як лікарні мають існувати без цих коштів – ніхто відповідати не хоче. Найпростіше всіх незгідних з теперішньою політикою МОЗу називати корупціонерами. Набагато складніше подивитись в корінь проблеми та намагатись її вирішити. На цій копіткій роботі політичного капіталу не здобудеш.

Теперішні очільники Міністерства охорони здоров’я мають зрозуміти, що відкладаючи питання достатнього фінансування галузі, будь-які інші реформи будуть приреченими на провал. Бо для їхнього впровадження просто не вистачить коштів. Замість того, щоб годувати людей обіцянками кращої медицини в майбутньому, потрібно вирішувати питання кращого фінансування сьогодні. Без цього якість системи охорони здоров’я буде тільки погіршуватись та погіршуватись.