Золота Північно-Кримська дамба

«Вода не пройде!» - радіють у соцмережах волонтерки.

Невже нам настільки засліпив очі наш «ура-патріотизм», що влада може так безцеремонно тим користуватися. Грати на наших емоціях. Все це дуже класно: побудували греблю, аби перекрити воду в Крим. Але що ми знаємо про ту греблю? Так, вона велика й бетонна, виглядає дуже солідно та неприступно. «Вода не пройде!» - радіють у соцмережах волонтерки. Чи це так насправді?

Споруджували дамбу стаханівськими темпами вдень і вночі, вклалися у півроку. На 2015 рік цей проект вартував 50 мільйонів гривень, а у жовтні 2016-го уряд виділив ще 15,6 мільйона. Такі величезні фінансові та праце ємкості підозрілі. Особливо, враховуючи, що функцію перекриття води в Крим чудово виконувала і дамба з землі, яку насипали ще у 2014-му. Офіційна аргументація – необхідність забезпечити рисові господарства водою для зрошування. Цікаво, чим поливали херсонські фермери рис до 2017 року?

Гляньмо на новеньку греблю: згідно умов тендеру, у квітні 2017-го ми маємо гідротехнічну споруду з розсувними затворами, вузлом обліку об’ємів води та трансформаторною підстанцією.

Саме цікаве – це отой вузол обліку об’ємів. Якщо ми не збираємося давати російському Кримові води, що буде заміряти цей лічильник, і головне, навіщо він був початково закладений у проекті і залишився у кінцевому результаті?

Скидається на те, що наша влада за нашими спинами планує торгувати водою з Росією. Поки Крим не став повністю автономним з точку зору комунікацій, можна встигнути продавати дніпровську воду на півострів.

Тому у цій бочці наївної радості схована величезна ложка підступності та огиди. Величезні кошти вклали у греблю не задля того, аби відрізати Крим від води, а навпаки – аби запропонувати ту саму воду Криму, поки Росія не налагодила постачання з материка.