Туберкульоз загрожує третині українських дітей

10 березня у Вінниці від туберкульозного менінгоенцефаліту помер двохрічний хлопчик.

Нещодавно сталася доволі трагічна подія. 10 березня у Вінниці від туберкульозного менінгоенцефаліту помер двохрічний хлопчик. На перший погляд її можна сприйняти як елемент загальної статистики смертності від цього захворювання. У будь-якому разі це неправильно, оскільки загибель людини завжди є трагедією. Але насправді смерть хлопчика піднімає назовні велику політичну й медичну проблему, а саме – запровадження загальнообов’язкової вакцинації.

            Як відомо, причиною загибелі хлопчика від цієї смертельної недуги стала відмова батьків від щеплення БЦЖ (бацила Кальмета-Герена). Особливо цинічним у даній ситуації є те, що хлопчик заразився небезпечною хворобою саме від них. Цей випадок демонструє верх безвідповідальності, оскільки фактично батьки є вбивцями власної дитини. Утім це стосується абсолютно іншої етичної проблеми й потребує детального аналізу з точки зору теорії виховання і т. і. У даному ж випадку варто вести мову про доцільність запровадження загальнообов’язкової вакцинації. Безумовно, це питання також знаходиться в етичній площині, оскільки торкається проблеми втручання держави в особистий простір громадян.

            Дійсно, запровадження загальнообов’язкової вакцинації може здатися посяганням на свободу вибору індивіда. Більше того, одразу ж з’являться різні конспірологічні теорії в яких йтиме мова начебто про здійснення таємничих випробувань над людьми і т. і. Також відбуватиметься апелювання до можливих жертв вакцинації. Тобто, спрацьовуватиме давній та де в чому навіть традиційний острах перед інвазивними процедурами, як такими, що дозволятимуть державі приховано впливати на власних громадян. У даному контексті варто зазначити, що виникнення вакцинації і є своєрідною маніпуляцією. Держава, перш за все, зацікавлена у нормальному та здоровому розвитку своїх громадян. Ні для кого не є секретом, що кількість і, найголовніше, якість населення (рівень освіти, добробуту і т. д.) – це найбільший ресурс кожного уряду. Відповідно, винайдення вакцинації призвело до різкого зниження рівня смертності від тієї чи іншої хвороби, а отже, почало забезпечувати нормальне відтворення населення (аж до зростання його кількості). Більше того, кожен з нас, з точки зору раціонального егоїзму, зацікавлений не лише у власному довголітті, а й у нормальному житті своїх принаймні найближчих нащадків. Тобто, ми стаємо впевнені не лише у своєму майбутньому, а й в тому, що в наших дітей буде завтрашній день.

            На сьогодні відомо, що лише 72,3 % українських дітей мають щеплення БЦЖ. Відповідно, інших 27,7 % може чекати доля двохрічного вінничанина. Безумовно, це велика кількість, раптова втрата якої одразу ж позначиться на нашому суспільстві. Насправді, як показує життєва практика, нехтування такими речами, які на перший погляд здаються дрібницями, призводить до вкрай негативних наслідків. За збереження такого кричущого рівня безвідповідальності з боку батьків може взагалі йти мова про спалахи епідемій туберкульозу в майбутньому. Тому, як один із варіантів, хоч і суперечливих, нівелювання даної тенденції є перехід на загальнообов’язкову вакцинацію.