УВАГА представникам обласних рад! Ще одна держслужба вимиє кошти з потреб громад

Утримання державних ветлікарень та ветлабораторій сплачуватимуть обласні бюджети по всій країні.

Підбиваючи підсумки свого першого року в якості депутата обласної ради, Голови постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради, можу впевнено констатувати, що на діяльність місцевих та обласних обранців часто-густо впливає не тільки бажання самого депутата працювати на користь громади, прагнення до змін та виконання передвиборчих обіцянок, а й рішення центральної влади, та, як наслідок, співвідносини між законодавчою та виконавчої гілками влади на найвищому рівні.

Інколи волосся стає дибки від усвідомлення того, що чекає місцеві та обласні бюджети наступного року. До головних кричущих проблем – фінансування закладів професійно-технічної освіти, практично вже неминуче фінансування на утримання закладів медичної та освітньої галузей додається на місця ще фінансування закладів ветеринарної служби. В усьому відслідковується єдине – перекладання на місця зобов’язань з фінансування державних сфер впливу за кошти місцевих громад. Якщо про ситуацію з профтехосвітою неодноразово висловлювалися на всіх рівнях, обурення щодо освітньої та медичної сфер останні тижні теж лунає все частіше, то що стосується ветеринарної служби - мало кому відомо. Втім, це чимала сума фінансування, яка вимиє з обласних бюджетів кошти, що повинні йти на потреби громад цих областей, а не утримувати державні установи. Про все за порядком:

Державна ветеринарна та фітосанітарна служба здійснює діяльність, з якою стикається кожен громадянин, що купує їжу на ринках міст та сіл, переймається станом  худоби та домашніх тварин – словом,  служба виконує життєво необхідні функції. Останні два роки ветеринарна служба перебувала в стані реорганізації. Восени 2014р. Кабінет міністрів своєю Постановою (№442 від 10.09.2014р.) прийняв рішення утворити нову Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, куди й увійшла зокрема, ветеринарна служба.

РРеорганізувавши таким чином Державну ветеринарну та фітосанітарну службу і приєднавши до служби, що утворюється, державну інспекцію з питань захисту прав споживачів і державну санітарно-епідеміологічну службу, новій службі передали  функції з реалізації державної політики, які виконували органи, що припиняються.

Простою мовою, уряд створив нову службу (скорочено - Держпродспоживслужба) і прийняв рішення передати ветлікарні до складу цієї нової державної служби.  Цілком логічно випливає, що, якщо влада передає ці установи до складу новоствореної держслужби, то ветеринарна ланка  додається до структури та поступає в розпорядження та на баланс утримання тієї служби, до якої відтепер відноситься. І дійсно, 21 квітня 2016р. між двома службами, колишньою та новоутвореною, підписався акт прийму-передачі цілісних майнових комплексів, установ та підприємств.

Як й скрізь по країни, в Київській області ветлікарні та ветлабораторії передалися на утримання до новоствореної державної служби.

З майном та діяльністю більш–менш зрозуміло. Простою мовою, кілька окремих державних служб об’єднали  в одну велику: Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Найцікавіше виявилося в сфері фінансування. Річ у тім, що матеріальне забезпечення лишилося на дореформованому рівні. Реорганізував одну службу та створивши нову, передав майно та впорядкував діяльність, не зазнавши змін залишилось єдине, найголовніше – кошти, за рахунок яких здійснюватиметься діяльність підрозділів служби надалі.

До початку реформи діяла норма Бюджетного кодексу ст.90 ч 1.п.7 – ветеринарні лікарні та ветеринарні лабораторії в Україні фінансуються за рахунок коштів обласного бюджету. Оскільки Бюджетний кодекс України має вищу юридичну силу і пріоритетне застосування у порівнянні із Законами і підзаконними актами, складається парадоксальна ситуація, коли структура відноситься до сфери державного впливу та контролю, а її матеріальне забезпечення покладено на місцеві громади. Забезпечення необхідними матеріалами, рахунки з комунальних послуг, заробітна плата працівників – кошторис з утримання ветлікарень та ветлабораторій сплачуватимуть обласні бюджети по всій країні, натомість діяльність цих закладів підпорядковується центральній владі. Постає аналогія із дитячою казкою про вершки та корінці, лише в житті від такого неоднозначного розподілу прав та обов’язків залежить добробут реальних людей, а не  казкових персонажів.

Все реорганізували, але 90ст., ч.1.п7. Бюджетного кодексу змінити забули в частині фінансування закладів ветеринарної служби. Створена абсолютно ідентична ситуація до становища із професійно-технічною освітою, коли профтехосвіта за діяльністю та необхідністю лишилася державною, а фінансування відбувається за рахунок місцевих та обласних громад.

З метою з’ясувати все вищенаведене мною був направлений лист до Кабінету міністрів із проханням допомогти розібратися.

З отриманої відповіді можна зробити висновок що, хоч служби фактично й змінилися, натомість фінансування діяльності її окремих підрозділів – ні.

За таких нововведень з обласного бюджету Київської області в 2017р.на фінансування ветеринарних лікарень та лабораторій необхідно виділити близько 45 млн.грн.

Питання: чому обласні бюджети повинні витрачати 45.000.000 грн. коштів громади Київщини на утримання закладів ветеринарної служби, якщо діяльність нової служби, до якої їх віднесли та на утримання якої вони перейшли, впорядковує держава на найвищому рівні?

Якщо обласні ради долучати до співфінансування якоїсь державної служби, наразі мова про ветеринарну, то можна говорити про розробку обласної програми з матеріальної підтримки, яка врахує (за необхідності!) покупку лабораторного устаткування цим лікарням, облаштування пересувні ветеринарні пункти, створення санітарних постів та інші необхідні заходи.  Але ж не повністю утримувати заклади державної служби!

Що робити далі? Закликаю обласні ради звертатися до Міністерства аграрної політики та продовольства України аби чиновники ініціювали зміни у відповідні акти (Бюджетний кодекс України) щодо фінансування з утримання та виплати заробітної плати працівників ветеринарних лікарень та ветлабораторій як й годиться - з державного бюджету, не чіпаючи обласні кошти.

Або ми повинні визнати, що в нас в країни немає державної політики в сфері ветеринарії, й недофінансування обласних громад з бюджетів всіх областей України наступного року внаслідок перенаправлення коштів замість потреб регіонів на фінансування державних служб  - не недоопрацювання обласних рад, а вимога центральної гілки влади.