Існують наукові, медичні, чи юридичні терміни загальновизнані серед вчених, медиків та юристів. Є звичайно і терміни які вводять різні псевдо науковці, народні цілителі, та шахраї, які видають себе за юристів. Звичайно, що офіційна наука, медицина та юриспруденція таких термінів не знає і не застосовує в своїй діяльності.
Так от, існують свої терміни в богослов’ї та канонічному праві і тут треба сказати, що богослов’я та канонічне право не знає та не застосовує таких термінів як «канонічна» чи «неканонічна Церква». То звідки ж вони гуляють серед народу і інколи ними оперують навіть державні чиновники? Їх ввели в загальний вжиток представники МПвУ для того, щоб розпалювати релігійну ворожнечу та ненависть і оправдовувати буцімто своє унікальне на їх думку становище в Україні.
Для прикладу давайте відкриємо Канонічне право, і проаналізуємо деякі його пункти в розрізі церковного життя сьогодення:
“Усіх вірних, що приходять до церкви й Святе Письмо слухають, але не перебувають на молитві й святому причасті до кінця, за те, що тим самим безчинствують у церкві, належить відлучати від церковного єднання” (Правила Святих Апостолів, канон 9).
Чи багатьох із тих, хто під час літургії виходить з храму уже по “Отче наш”, відлучено “канонічною” церквою? Не думаю, щоб хтось пригадав би такий випадок сьогодні. То чи можна тоді говорити про канонічність церкви, яка не виконує церковні канони?...
“Якщо якийсь єпископ, пресвітер, диякон або взагалі хтось із священного сану їстиме м’ясо з кров’ю душі його, або пошкоджене звіриною, чи мертвяка, хай буде видалений, бо це забороняє закон. Але якщо це зробить мирянин, хай він буде відлучений” (Апостольські Правила, канон 63).
Чи багато з мирян, які і в свята, і в будні ласують кров’янкою, відлучено від церкви? А може, “канонічні” священики просто не знають, що кров’яна ковбаса в Україні на столі чи не в кожній сім’ї? Але ця наївність повністю вивітрюється, коли випадає нагода звинуватити у порушенні церковних канонів, а відтак і оголосити “неканонічними”, інших…
“Ніхто з приналежних до духовного сану або з мирян аж ніяк не повинен їсти опрісноків, що їх дають юдеї, ні входити в дружбу з ними, ні під час хвороби не закликати їх, і лікування від них не приймати, і в лазнях разом з ними не митись. Якщо хто наважиться це робити, то духовну особу позбавляти сану, а мирянина відлучати” (11-й канон П’ято-Шостого Вселенського Трульського собору).
Уявімо на хвилинку, що “канонічний” священик першим чином запитає у лікаря “швидкої” про його віросповідання. І чи багато мирян відлучено за те, що мились в одній лазні з юдеєм? Тут людина світська пожартувала б щодо зазирання в кабінки в пошуку “обрізаних”, але, погодьтеся, тут таки не до жартів...
“Канону святих і Богоносних Отців наших треба дотримуватись і в тому, щоб на пресвітера раніш, як у 30 років, не висвячувати, навіть коли б та людина й дуже достойна була, а перенести на зазначені роки, бо Господь Ісус Христос на тридцятому році хрестився та почав учити. Так само й диякона раніш, як у 25 років, і дияконіссу раніш, як у 40 років, не висвячувати” (14-й канон П’ято-Шостого Вселенського Трульського собору).
Ця канонічна заборона протрималася в «канонічній» РПЦ аж до 1988 року, коли помісний Собор РПЦ прийняв новий устав про управління РПЦ, в якому є в тому числі ряд постанов які стосуються віку священнослужителів.
Тепер, щоб бути посвяченим в пресвітера чи диякона, згідно Уставу, «необхідно мати повнолітній вік» (7:15). Це новий, який не має прецедентів в історії Церкви єдиний 18-літній ценз абсолютно відрізняється від канонічних норм. Не можна не помітити величезний розрив між прийнятою громадянською нормою повноліття згідно ст.11 ГК РСФСР для Уставу 1988 року та п. 1 ст. 21 ГК РФ для діючого Уставу та канонічними цензами 30 и 25 років.
Виходить, навіть чітко виписані правила сучасна РПЦ (МПвУ) порушує та воліє виконувати правила громадянські.
На основі одного 14 канону П’ято-Шостого Вселенського Собору можна сміливо стверджувати, що в МПвУ більшість священників такими не являються і ці люди не мають абсолютно ніякого права здійснювати церковні таїнства і тому всі хрестини, вінчання, похорони і т. д. там не дійсні. Тепер розумієте, чому слово «канон» з грецької перекладається як «палиця», а палиця як відомо має два кінці.
Одного цього канону достатньо, аби повністю паралізувати церковне життя, бо, як правило, і в диякони, і в пресвітери висвячуються молоді семінаристи у віці, який далеко не відповідає канонічним нормам; а 15-й канон цього Собору застерігає:
“Якщо ж хтось, на який би то не було духовний сан, висвятить раніше від означених років, – хай буде позбавлений сану”.
Отже, якщо бути послідовними і до кінця “канонічними”, то треба виконати і цей канон. І тоді в “канонічній” церкві довелося б позбавити сану усіх єпископів. Додам лише, що другий канон цього ж таки Собору забороняє вносити будь-які зміни у вищезгадані канони:
“Нікому хай не вільно буде вищезгадані канони змінювати, чи касувати, чи, крім запропонованих, приймати інші з підробленими підписами, що їх склали б якісь люди, що наважаться торгувати істиною” (П’ято-Шостий Вселенський собор, канон 2).
Як бачимо “канонічних” церков у точному розумінні цього слова просто не існує! Не існує тому, що жодна конфесія суворо не дотримується канонів православ’я через те, що цього не можна зробити фізично, інакше церква просто перестала б існувати.