Чим завинила профтехосвіта?

Новий навчальний рік не матиме нових рішень проблем галузі професійно-технічної освіти.

З урахуванням ситуації, яка склалася в галузі профтехосвіти, вирішення проблематики цієї сфері  зависло. Незрозуміло, яка буде подальша стратегія та як все відбуватиметься наступного року. Що ми в країні маємо зараз щодо галузі ПТУ:

Міські бюджети міст обласного значення прийняли заклади профтехосвіти на фінансування й в силу можливостей їх підтримали, не допустили їх закриття. Але ми маємо новий навчальний рік й яка стратегія навчальних планів та роботи ПТУ на 2017р. допоки незрозуміла.

Я вже говорила, що, для того, щоб змусити Міністерство освіти реагувати на звернення та проблематику ПТУ, Київська обласна рада звернулася до суду із проханням передати заклади ПТО в комунальну власність. Оскільки  немає ніякого рішення на загальнодержавному рівні, в свою чергу ми, депутати облради в Київській області, чітко розуміємо, які в нас заклади є, які вони мають навантаження, що необхідно їм задля подальшого функціонування. Ми готові починати працювати в частині їх реформування, якщо вони будуть передані в комунальну власність. Але тут є кілька АЛЕ:

Сам процес передачі в комунальну власність є досить непростим. Наприклад, для того, щоб Київська обласна рада або ради міст обласного значення мали змогу приймати ці заклади до комунальної власності, Міністерство освіти має про це хоча б сповістити. Необхідне відповідне повідомлення, що ради мають готувати проекти рішень про готовність прийняття закладів в комунальну власність області чи міста. Якщо коротко – повинна бути певна стратегія, виписана процедура, як саме процес передачі повинен відбуватися. Допоки цього немає. Очікую, що найближчим часом рішення все ж з’явиться, адже питання заговорювати стає дедалі складніше.

За останні два місяці канікулярного періоду я спілкувалася з багатьма людьми зі сфері профтехосвіти. Зробила два висновки. Перший: існує шалений попит на професійно-технічні кадри. Якщо дивитися на аналітику, то за оцінками по робочих професіях в нас в країні не вистачає швачок, трактористів та сантехників. Тому треба чітко розуміти, на базі яких навчальних закладів буде відбуватися навчання дітей за попитом, що існує. Галузеві представники чітко заявляють, що вони готові до співпраці, але відсутність загальної стратегії з чітким баченням, як буде впорядковуватись проблематика галузі ПТУ, зупиняє всіх.

В процесі обговорення цих питань із представниками сфері профтехосвіти, зокрема, я спілкувалася із Голдою Віноградською, яка займається підготовку швачок та конструкторів, я зрозуміла другу річ: галузі готові працювати в напрямку підготовки спеціалізованих кадрів, але вони не розуміють правил гри. Всі чекають від влади дійсно дієвих кроків: розробки нових навчальних планів - старі навчальні плани є досить застарілими й та кваліфікація та досвід, які надають наші ПТУ зараз, не відповідає сучасному сьогоденню. Приклад з Білої Церкви: в місті є Білоцерківський професійний ліцей електромонтерів, які закладають на рівні ПТУ гарні базові знання, але не мають змоги надати жодних практичних знань. Матеріально-технічна база застаріла, діти виходять з закладів після навчання без будь-яких практичних знань. Я вирішила зробити невеликий експеримент й наше підприємство «БілоцерківВода» зараз укладає угоди з даним ліцеєм, ми робимо замовлення на електромонтерів, й ці діти вже на базі обладнання нашого підприємства під наглядом досвідчених працівників проходитимуть практику, вивчатимуть нове сучасне обладнання, які до нього вимоги, як воно працює тощо.

Але насправді питання виробничої практики може вирішитися дуже просто. Для того, щоб всі працедавці розуміли правила гри, необхідно ці правила виписати.

1.       На рівні Міністерства освіти необхідно затвердження спеціалізованих навчальних курсів щодо замовлення промисловості та виробничників. За бажанням це дуже просто робиться, й це одне з питань, яке повинно було робитися ще вчора.

2.       Міністерство освіти, як орган управління, що здійснює загальнодержавну політику в сфері профтехосвіти, має розробити типові угоди, які будуть регулювати відносини між замовниками практикантів (виробничими підприємствами) та, власне, керівниками закладів ПТО. Відповідно, стає зрозумілим, що конкурентними залишаться ті заклади ПТО, які найпершими включаться в цей процес.

З новим навчальним роком! Сподіваюсь, що незабаром  матиму нагоду розповісти про реальні кроки вирішення проблематики сфери професійно-технічної освіти.