Донецький «Робін Гуд» віджав Торговий центр

Торгово-розважальний центр Донецьк-сіті.

За допомогою Міністерства державної безпеки , прокуратури та армії Донецької народної республіки,  був переданий в державну власність Торгово-розважальний центр Донецьк-сіті. Прокуратура ДНР довела в суді, що керівництво торгового центру займалося фінансуванням терористичної діяльності «київської хунти», перераховувало гроші на рахунки з яких оплачувалися закупівлі зброї для націоналістичних загонів. Так чим ж власник ТЦ Ігор Гуменюк міг так перейти дорогу Захарченко і його бандитам?

Гуменюк Ігор Миколайович народився 21 квітня 1961 року у місті Донецьк. Був народним депутатом України від Партії регіонов, колишнім радником прем'єр-міністра України Віктора Януковича. Має дві доньки і одного сина. Всім прекрасно відома його дочка Катерина Гуменюк, як співачка під псевдонімом «Ассоль». Мав дуже тісні відносини з Рінатом Ахметовим. Ігор Гуменюк інтегрований в систему найбільшого холдингу країни - «СКМ» Рината Ахметова. За оцінками журналу «Форбс» 2016 року стан Гуменюка оцінюють в $ 118млн.

Лідер ДНР скористався конфліктом з Ахметовим для наповнення своїх кишень. Захарченко зі своїми бандитами після захоплення влади відразу вирішили захопити «золоті копальні» Донецької області. На цокольному поверсі знаходився супермаркет «ВАРУС», який любили всі жителі спальних районів Донецька за низькі ціни і часті розпродажі. Зараз же бандити Захарченка навіть щоб не витрачатися на вивіски та рекламу, просто поміняли букву в назві супермаркету, перетворивши «Varus» в «Парус». Також Захарченко з бандитами захопив Донецький лікеро-горілчаний завод "ЛІК" і весь алкоголь продають місцевому населенню в «Парусі» і це не поодинокий випадок продажу товарів ,які вони захопили.

Народні депутати ДНР не схвалюють таких дій їх лідера. Народ Донбасу незадоволений цінами на продукти нового супермаркету. Незабаром це просто виведе людей з себе.

Особисто я порекомендував би звернутися Гуменюку Ігорю Миколайовичу в Європейський суд з прав людини на підставі ст. 1 + 1 Протоколу до Європейської конвенції про права людини.