Реформування? Руйнування!

Фінансування ветеринарної медицини або Типові депутатські будні

Хочу розпочати обговорення схем реформ по-українські на прикладі такої галузі, як ветеринарна медицина. Реформи прикрої та недолугої, але, нажаль, з огляду на стан справ в сфері профтехосвіти, вже стандартної.

Два останні роки ветеринарна медицина країни перебуває в стані реорганізації й фактично фінансувалася частково за рахунок власного спецфонду (надходження доходів ветеринарної медицини), частково за рахунок коштів обласних бюджетів, відповідно до ст.90 Бюджетного Кодексу.

Реформа полягає в наступному:  ветеринарна медицина з вет.лікарнями та персоналом передана в склад новоствореної державної служби захисту прав споживачів, куди передані санстанції, спілка захисту прав споживачів та ветеринарна медицина як є. В житті маємо як в приказці: гладко було на папері, та забули про яри.

В нас в Київській області діяла програма підтримки ветеринарної  медицини, яка передбачала, що видатки по заробітній платі та утримання лікарень (мова йде, зокрема, про придбання матеріалів та обладнання для лабораторних аналізів) фінансуються з обласного бюджету.

Але, після того, як ветеринарні лікарні в квітні поточного року, згідно з реформою галузі, були передані в склад новоствореної державної служби, виникло питання - чи має право обласний бюджет фінансувати цю службу?

Чому виникає таке питання? Все просто: положення про новостворену державну службу передбачає, що вона фінансується ВИКЛЮЧНО ЗА РАХУНОК ВИДАТКІВ ДЕРЖАВНОГО БЮДЖЕТУ

З огляду на цей залізний аргумент я підготувала відповідний депутатський запит на Міністерство фінансів та Міністерство юстиції й, фактично, цим запитом хочу розібратися із питанням, як має відбуватися фінансування.

Як я зазначила на початку, реформування ветеринарної сфери точнісінько повторює наслідки реформування галузі профтехосвіти, в якій мертвим каменем висить невизначеність та невідповідність передачі майна в комунальну власність, та ситуація з пільговими перевезеннями немає прозорості  в питанні « хто повинен давати гроші».

Реформа, яка має відбуватися, повинна відбуватися на всіх рівнях. Той  набір рухів від чиновників, що прагнуть працювати та жити по-новому, в частині створення нових служб, управлінь та документів, в чомусь має ознаки реформувань, проте не має ознак здорового глузду. Заклади передаємо, але водночас залишаємо без фінансування. Бо невизначені чітко ані порядок фінансування, ані підпорядкованість майна.

Таке реформування породжує тотальне руйнування цих служб!

Озирніться: спалахи африканської чуми за останні роки викриваються все новими регіонами розповсюдження.  Коли ми зараз усвідомлюємо, що ветеринарна медицина має працювати як ніколи зважено та скоординовано, подібні новаторства непродуманої реформи призводить до повного розбалансування й, як наслідок, повного розвалу. А найстрашніше, що очікує ці галузі через недофінансованість - відтік кваліфікованого персоналу та спеціалістів.  Люди, які не отримують зарплату та не мають повноцінного забезпечення власних соціальних потреб, будуть змушені шукати інше місце роботи. Як наслідок, за рік-півтора галузь втратить якісний кваліфікаційний склад професіоналів ветеринарної служби, й суспільство матиме не тільки виникнення подібних спалахів небезпечних хвороб, а загрозу продовольчій безпеці країни, тому що одним з основних завдань ветеринарії є запобігання подібним виникненням й контроль стан продуктів, що реалізовуються, від продовольчих ринків до супермаркетів.