#AtlasWeekend2016: фестиваль, на якому хочеться розірватись навпіл

Бувають в житті такі моменти, які настають зовсім несподівано, але скориставшись якими ти стаєш значно щасливішим, і потім довго ще згадуєш їх добрим словом.

Подібне трапилось і зі мною: ще від весни я спав і бачив, що потраплю хоч на якийсь крутий літній музичний вітчизняний фестиваль, намагався зібрати якісь заощадження для поїздки, репостив записи з розіграшами квитків на всі можливі фести у соцмережах, щиро сподіваючись на щасливий випадок. Але все виявилось простіше і неочікуваніше, ніж я собі думав… 

У четвер, вже далеко за північ, я блукав просторами соцмереж і натрапив на цікавий запис на стіні спільноти «VK Ukraine», який давав нагоду миттєво отримати квиток на відкриття #AtlasWeekend2016 вже наступного дня (може, тому що один з «контактівських» босів Влад Леготкін був співорганізатором фесту?!). Особливо не розраховуючи на перемогу (тим паче конкурс 5 хвилин як закінчився), я виконав умови отримання квитків, і тихо-мирно ліг спати, не розраховуючи зовсім ні на що. Яким же було моє здивування, коли, в п’ятницю зранку, я знайшов в своїй електронній пошті – 2 вхідні квиткив на територію фестивалю в п'ятницю! І це вперше сайт «ВКонтакті» приніс мені реальну матеріальну користь (бо між іншим, квиток в касі на 1 день коштував 600 гривень). Якусь мить в нерозумінні сидячи на своєму старому ліжку в глухому селі на Житомирщині (в 400 км. від столиці, аби ви розуміли) я вагався – 1) це реально не кидалово? 2) взагалі провтикати можливість чи продати квитки? 3) у випадку чого, з ким і чим їхати?. Врешті, давно звиклий до рандомного життя, я зібрав рюкзак, і помчав на автозупинку обабіч села – на щастя, автобус був! В місті швидко роздрукував квитки (коштувало 15 грн.), купив води, підхопив в компанію друга і разом маршруткою (80 грн. з людини) ми поїхали до Києва. Ціни вказую аби Ви розуміли що не надто і халявно мені вийшло відвідати #AtlasWeekend2016 (далі по тексту - #AW16). Дорогою вивчали програму першого дня фесту на екранах своїх гаджетів, і вже планували можливість лишитись там хоч на 2 дні (яка тоді ще видавалась нам реальністю). Приїхавши на «Святошин», і перехопивши з дороги якоїсь шаурми, шляхами метро швиденько помчали на «Виставковий центр», де вже за якусь мить урочисто ввійшли на територію ВДНГ, де власне і проходив цьогорічний, другий за рахунком, #AW16.

І відразу ж, очікувано,  фест розпочався зі «зради» і конкретного кидалова – на вході всіх гостей зустрічали агенти Кремля мобільного оператора «Київстар», пропонуючи БЕЗКОШТОВНІ сім-карти та сидіння для перегляду фестивальних сцен – ну, ми і погодились. А хитрий київстарівський волонтер, не попередивши про всі умови акції, без жодних слів, поповнив наші нові сім-карти на 55 гривень, зажадавши «дайте будь-ласка гроші без здачі», на що ми, звісно, не погодились, і зі скандалом повернули йому ті картки і сидіння. Хвалити Бога тут пронесло! Подяка організаторам що хоч не запросили партнерами людей з голубами, що стоять в центрі Києва і обманюють туристів – від тих так просто не відхреститись. Але не суть! Ідемо далі.

Відверто кажучи, черги на вході вражали – на фестивалі #РокБулава2016, де я цьогоріч був ведучим малої сцени, у порівнянні з #AW16, такого ажіотажу, звісно ж не було – в останньому випадку масштаб організації дійсно вражав! Потинявшись добрих п’ять хвилин чергами, в яких не було ні початку ні кінця, таки ввійшли на територію фестивалю. Особливої уваги заслуговують цікаві і стильні вхідні браслети, по яких територію фестивалю можна було покинути і зайти назад тричі на добу – таке на українських фестах особисто я бачив вперше. Як таких, особистісних проблем із входом на фестиваль ні в кого на моїх очах не виникало, за що окрема подяка організаторам.   Ну і «Київстару» теж, приганідно, дякую – програмки фестивалю вони роздавали таки безкоштовно J  

Ми з другом прийшли якраз в акурат – на сцені, з затримкою десь на добру годину (що заклало традицію щоденних затримок початку на фестивалі), чарівна ведуча Даша Коломієць якраз відкривала роботу своєї Central Stage, де цього дня гості фестивалю мали змогу споглядати виступи молодих гуртів NRavitsa Planet, Фелікса Шиндера і «Деньги Вперед», Гражданин Топинамбур, Artem Pivovarov, Panivalkova, Без Обмежень та багатьох інших. Безбілетні зіваки без проблем могли проглядати концерт як на головній та і на інших сценах фестивалю обійшовши територію ВДНГ навкруг паркану чи ставши на сходинки, хоч її передбачливо і завішували афішами клубу «Atlas», аби ніхто не міг роздивитись зірок «на халяву». Але видно таки було!

Найперше розчарування яке знайшло нас на території фестивалю – досить дороге пиво та сидр, ціни на яке досягали 40-50 гривень за півлітра (багато хто бігав випити пива і перекусити в сусідні з ВДНГ магазини – це так, по секрету). Не можна сказати що його зовсім не купували, чи ми не могли його собі дозволити – але зважаючи на сучасний стан в країні, ціни могли б бути і нижчі. Фуд-корти були на будь-який смак представляли майже всі кухні світу і наїстись на в середньому 100 гривень можна було досхочу. На території ходили люди з цікавими терміналами, поклавши гроші з яких на свої вхідні браслети можна було розраховуватись в численних ятках. Але попри всі прогнози і запевняння організаторів, більше 60% торгових точок приймали розрахунок готівкою – тому на наступний рік ця функція може, певно, буде  не потрібна. Прийнятними були ціни на сувеніри: фестивальну футболку можна було придбати за 150 гривень, магніт – за 15, наклейку – за 10, а диски виступаючих гуртів коштували 80 гривень. В деяких офіційних точках продажів сувенірів виступаючих виконавців їх альбоми можна було придбати за 100 гривень, футболки гуртів по 200 гривень, а теплі світшоти «Стольного Граду» коштували цілих 500 гривень, тому що були дуже якісні і теплі.

 Ми пішли далі, і через нескінченний потік людей добрели до сцени «Країна мрій» - міжнародного етно-фестивалю, який цьогоріч пройшов саме у рамках #AW16. Фестиваль у фестивалі вражав родинною атмосферою (біля сцени постійно було нечисленна аудиторія, що складалась переважно з друзів музикантів та волонтерів фестивалю), невечким етно-ярмарком українських прикрас, та добротним переліком чудових автентичних українських гуртів та виконавців: ДримбаДаДзига, Тінь Сонця, ДІЛЯ & Астарта, Rock-H, Тарас Чубай та інші. Звісно і нагода особисто зустрітись з улюбленими зірками тут була значно більшою, що дало змогу всім бажаючим поговорити з Едуардом Приступою (Діля), Сергієм Василюком (фронтмен «Тінь Сонця») та іншими. Вже ввечері, під час виступу Тараса Чубая тут було трошки більше, але все-ж мало людей, на що артист зреагував нейтрально, бо давно звик до того, що його пісні на вірші Грицька Чубая подобаються малій кількості слухача, а відому пісню «Лиш вона», як сказав артист він співає лише після цих пісень. Послухати українське етно сюди, принагідно, завітало багато відомих особистостей – так, вже на виступі гурту ДримбаДаДзига біля сцени мирно сидячим в траві мною був помічений львівський теле та радіоведучий, музикант Тарас Гаврик, а десь собі в натовпі спокійно блукали дружина президента Марина Порошенко та актори студії «Мамахохотала» Роман Грищук, Євген Янович та Анна Гресь, що висвітлила подію у своєму відеощоденнику. І це далеко не повний перелік іменитих гостей!

Розвідавши обстановку тут ми пішли далі, і вже за кілька миттєвостей були біля West Stage, де цього дня всі охочі любителі мали змогу послухати виступи відомих реп та хіп-хоп виконавців Адвайта, Гансэлло, Кравц, Курган та Агрегат, Каспийский Груз та відомого українського репера Олександра Ярмака та його формацію «Стольный Град» (доречі, ведучим сцени був представник цієї формації Гіга). Величезна кількість людей, що під час абсолютно всіх виступів в порівнянні з попередньою сценою породила в мені гіркі роздуми про те, як ще довго нам доведеться боротись за те, аби привити нашій молоді смак до етнічної української музики, аби і вона буде мейн-стрімовою та такою ж популярною. За кількома підходами до цієї сцени можна відмітити, що тут теж було напрочуд весело, але не завжди висококультурно і патріотично. Так, російський гість репер Кравц, перед виконанням своєї відомої пісні «Обнуляй», запропонував присутнім (читайте – українцям), «обнулити наші відносини з Росією», на що половина обурливо загукали ніби-то «за». Принагідно, в цей час повз сцену проходив гість фестивалю - український боксер Олександр Усик, шкода що ми так і не дізнались його реакцію щодо цього. Якби ж після стількох жертв це було так просто, - подумав я в відповідь на заяву Кравца. Справжнім українським драйвом зарядили присутню публіку, відомі за спільним з Дашею Астафьєвою кліпом «Учителька», колектив «Курган та Агрегат», що в ході свого виступу виконали свої відомі маргінальні хіти «Уходиш – ну і п****й», «Кровавий кулак», «Як же вдома ах***но» та ін.. Виклична поведінка хлопців на сцені, що супроводжувалась матюками та частим показуванням середнього пальця, образами в бік себе і присутніх не на жарт сподобалась публіці. Наступними на сцені в моїй присутності виступав відомий гурт «Каспийский Груз», який, очікувано зібрав  свою вдячну аудиторію, а от я після першої ж пісні «Ой, мороз-мороз» від сцени пішов – неможливо слухати такі пісні в період російської агресії та окупації наших територій. До цієї сцени я повертався ще під час виступу ЯрмаК-а та його «Стольного Града», які по справжньому розкачали натовп. Їх тексти справедливо жорсткі і ритмічні, а велика кількість дійових осіб утворює, не боюсь цього слова, справжню реп-магію, слухаючи яку розумієш, що хіп-хоп культурі в Україні таки бути.

В бажанні побачити все ми постійно рухались фестивалем, і іноді заходили до «East Stage», яка цьогоріч в п’ятницю радувала чудовим набором українських гуртів – Morphine Suffering, С.К.А.Й, Антитіла, Kozak System, грузини Mgzavrebi та багато інших. Тут дійсно можна було відвести душу сучасному меломану в вирі великої кількості задоволених людей.

Попри все #AW16 сміливо можна назвати фестивалем, де твої смаки ідуть на розрив і вступають в суперечки один з одним – ну от що вибрати, коли на одній сцені виступає один улюблений виконавець і паралельно на іншій – другий, не менш улюблений і шанований тобою? Обох хочеться послухати, обидва варті твоєї уваги. Біжучи туди чи туди ти втрачаєш гарні місця біля сцени, знаючи, що з іншого боку їх можливо і не знайдеш. Зі мною таке було вперше, демократичність Atlas Weekend 2016 була просто вбивчою. Не можна так гратись з почуттями меломанів, панове організатори! J

За якусь сотню метрів, на сусідній галявині, розташувалась Main Stage, яка найперше заманювала сюди потужним списком виконавців – саме на цій сцені організатором вдалось щовечора збирати основних хедлайнерів дійства. Між іншим, організатори виконали свою обіцянку і звук з кожної сцени попри їх фізичну близькість майже не перетинався, що давало гарну змогу насолоджуватись виступами своїх кумирів. Найперше до цієї сцени потрібно було прийти хоча б тому, аби послухати її ведучого – іменитого актора та музиканта Олексія Горбунова (не плутати з Юрієм:), розповіді якого віяли правдивістю та життєвою мудрістю.  Не менш вражаючим та приємним був і список виступаючих цієї сцени: Heretic’s Dream, Dirkschneider, легендарі фіни Apocalyptica, виступи гурту Ніно Катамадзе і самого ведучого сцени Олексія Горбунова отримували щирі оплески своїх глядачів. Але як тільки-но Голосіївський район Києва вкрили сутінки, на сцену, судячи з найбільшої глядацької присутності за всі виступи на всіх сценах піднялись найочікуваніші гості – легендарний російський гурт «Машина Времени» разом зі своїм незмінним фронтменом Андрієм Макаревичем. Гурт з 37-річною історією в програмі «Группа-ягодка опять» заспівав свої кращі хіти «Кого ты хотел удивить», «Марионетки», «Черви в золоте», «Поворот» та багато інших. Їх виконання супроводжувалось караоке-текстом на екранах сцени, але народ знав улюблені слова і без слів, бо на концерт Машини прийшло дуже багато їх шанувальників від малого до великого. Один з лікарів швидкої допомоги фестивалю навіть покинув пост аби послухати своїх улюбленців, і його по пропуску пропустили прямо під сцену. Легенди без зайвих слів відіграли свою програму, і після того як Макаревич під фортепіано заспівав нетлінну «Пока горит свеча» покинули сцену. За роки існування та практику діяльності їх соліста у висловлюваннях щодо нашої країни вони вже давно все довели, і з огляду на політичну ситуацію між країнами відмовились від будь-яких коментарів, просто час від часу запитуючи у публіки «Ви ще не втомились?», у відповідь на що щоразу отримуючи бурхливі овації. Поодиноким прихильникам, як свідчать фото в соцмережах, таки вдалось підчатувати «Машину Времени» під сценою і взяти у хлопців автографи та сфотографуватись напам’ять.

Відмічу, що центральна сцена фестивалю була єдиною сценою, біля якої були не лише екрани аби люди з далеких рядів краще бачили виступаючих, а і було облаштовано vip-сектор, який попри те, що був облаштований столиками і обслуговувався брендом популярного алкогольного напою, не мав такого ажіотажу, на який очікували організатори і був майже порожнім.

Коли вже було далеко за північ сцена почала готуватись до виходу певно найочікуванішої гості вечора – переможниці цьогорічного «Євробачення», українки Джамали. Вже наступного дня в соцмережах розгорівся величезний скандал, де Джа на своїй сторінці звинуватила організаторів у неорганізованості дійства, тому що її виступ кілька разів переносився через запізнення на літаки Катамадзе і Макаревича, а потім її команда довго не могла налаштувати апаратуру і саунд-чек їм довелось проводити буквально перед виступом на очах у публіки. В цьому контексті стану на бік організаторів, і скажу, що Джамала певно забула що ще якийсь рік тому вона була другоплановою співачкою нашої естради, з  думкою  якої мало хто рахувався, і її продюсер спеціально звертався до організаторів більшості українських фестивалів, аби вони запросили Джа на виступ, задля її розкрутки (почитайте Культпростір). З цією метою, вона видно і горіла бажанням поїхати на «Євробачення», вигравши яке (за що їй, безперечно, дякуємо) закопилила губу, і, певно, за браком фестивального досвіду повважала ситуацію яка склалась неорганізованістю. Єдине що скажу співачці: шановна наша, поменше гонору! Попри те, що я завжди холодно ставився до творчості Джамали її сольний виступ мені дуже сподобався,  хоча в інтернеті навіть після заслуг співачки перед Україною дехто з гостей фестивалю все ще називав в коментарях її спів  «завиванням». Як то кажуть, на колір і смак товариш не всяк! J

         Для всіх бажаючих після опівночі і до світанку роботу продовжували нічна dj-сцена, а також арт-сцена, на якій за весь звітній день виступали Любко Дереш, Анна Кукушкіна, Анастасія Плис, Ес Соя, Театр Леся Подерев’янського та Львівський Театр Склад 2.0.

         На цьому термін дії мого вхідного квитка завершився, і хоч я і мав змогу порушити правила і засидівшись біля нічної сцени лишитись на фестивалі на другий та третій дні моя фізична втома, і відсутність грошей на харчування на території фестивалю зробили свою справу, і ми з другом поїхали додому, залишивши теплі і гарні спогади про даний фестиваль. Але поїхали додому – то дуже м’яко сказано, оскільки після виступу останніх хедлайнерів метро вже було давно закрите, а маршруток хоча б до центру передбачено теж не було – великий мінус організаторів. Багато хто поїхав додому на таксі, а були і такі що реально тинялись до ранку, коли відкрили метро – ми помітили таких дуже багато L

         Як виявилось не дарма, адже наступного дня (в суботу) на фестивалі ішов дощ, хоч організатори і писали перед цим що цікавились скільки коштує розгін хмар над Києвом (певно, жартували). А так як на територію вхід із зонтиками був заборонений за правилами (хоча декого пускали), а підприємливі жителі столиці продавали перед входом на фестиваль дощовики за ціною в 50 гривень. Моя добра знайома Аня, що придбала квитки ще за два місяці до дати фестивалю, поділилась лайф-хаком того, як вона пережила суботній дощ на фестивалі – оскільки вона живе неподалік ВДНГ то вона просто збігала додому за гумовими чоботями і продовжила фестивалити J Вона ж і поділились зі мною враженнями від фестивалю, що дасть змогу читачу який не був на фестивалі сповна відчути його атмосферу, плюси та мінуси дійства, які перетинаються з загальностатистичними коментарями на сторінці #AW16 у соцмережах: «День суботній вніс родзинку в захід, не погодивши з Гідрометцентром погоду на вихідні. Із зірок зробила фото і взяла автограф у Пивоварова, бо він собі без роздумів до нас підійшов, але, на жаль, поспілкуватись нам не вдалось, бо його відразу ж обсіли фанати, коли побачили біля нас. Але ми були перші! Вразив артистизм зірок – «талановиті люди талановиті у всьому» - це дійсно про них. Дорн, Монатік, Міхалок зі своїм гуртом – вони тааааааааак танцювали. Гарними ремарками-роздумами розбавляв свій виступ «Бумбокс», при тому дуже філософськими і влучними. Але на жаль в пориві емоцій я їх не запам’ятала! L  В неділю 5’nizza вийшли в екстравагантних костюмах, чим вразили всіх присутніх. Сплін – це класика жанру, до якої всі вже звикли, але як завжди вона неповторна. Великим  відкриттям для мене стали Epolets – це прямо Джон Сноу. Буду тепер їх слухати!  Як на мене - ціна за 3 дні фестивалю досить прийнятна, у порівнянні з вартістю середньостатистичного одноденного концерту в Києві. Негативною стороною, звісно, можна вважати значні годинні затримки виступаючих, та деякі зміни в програмі заходу. Так, наприклад, фанам Brutto&Ляпіса, у зв’язку з переносом виступу колективу, довелось у перших рядах насолоджуватись виступом Monatik, що, мабуть, їх дещо розчарувало, але деякі підтанцьовували ще й ого-го як, не дивлячись на смакові відмінності. Можливо, на перспективу, хтось з них перегляне свої музичні вподобання.  Але організаторів надмірно судити не варто, оскільки, як на мене, ці перестановки багато в чому залежали від затримок з боку самих артистів та налаштування їх апаратури, хоча їх теж звинувачувати не варто - так як різні форс-мажори бувають, і навіть найкрутіша техніка не завжди підвладна людині. І навіть зважаючи на пізній вихід хедлайнерів (той же Дорн вийшов о другій ночі), то моя думка, якщо Ви вже приїхали на фестиваль - то насолоджуйтесь ним до кінця, і сприймайте світ з усіма його реаліями! Так само зі сміттям - мені постійно здавалось, що скрізь чисто, але в останній день прозріння прийшло, що я помилялась -  насмітили все-таки надмірно (не дарма в суботу через соцмережі шукали тих хто допоможе прибрати). Ідеально бути нічого не може».

         Отакий от він, Atlas Weekend 2016, який запам’ятається надовго глядачам зі всіма своїми плюсами і мінусами, а організатори зроблять свої висновки і наступного року обов’язково зроблять літній вікенд ще кращим та музичнішим. Як на мене, деякі фестивалі по 10 років не досягають того, що команда організаторів надолужила за рік. 5 сцен з відмінним світлом та звуком – це вам не жарти, як для України. Все ще 100% попереду. А ті хто вподобав для себе за ці три дні фестивалю якого виконавця не переймайтесь – за моїми спостереженнями більшість учасників фестивалю матимуть цієї осені сольники в клубі «Atlas» чи на сцені «Roof» - слідкуйте за анонсами! І до зустрічі рівно за рік в тому ж місці в той же час! Не пожалкуєте, якщо прийдете!