Реалії водопровідно-каналізаційного господарства України

ДОКУМЕНТ: звернення Асоціації міст України до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України:

Метою наради стало сприяння реалізації державної політики у сфері житлово-комунального господарства, розвитку ринку комунальних послуг та підвищення їх якості, удосконалення системи управління та регулювання у цій сфері. В роботі взяли участь представники Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України (Мінрегіон), Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), органів місцевого самоврядування, Української асоціації підприємств водопровідно-каналізаційного господарства «Укрводоканалекологія», міжгалузевої експертної асоціації України, керівники та фахівці підприємств комунального господарства, представники навчальних закладів та бізнесу.

Про те, які питання піднімалися, про проблеми галузі та шляхи їх вирішення розповідає Ольга Бабій, директор ТОВ «БІЛОЦЕРКІВВОДА»,  член ради асоціації «Укрводоканалекологія», депутат Київської обласної ради.

«У результаті стрімкого зростання цін та тарифів на складові собівартості послуг встановлені уповноваженими органами тарифи для підприємств водопровідно-каналізаційного господарства миттєво перестали відповідати економічним реаліям, оскільки на сьогоднішній день не покривають переважну частину витрат підприємств на власне утримання (не згадуючи вже про отримання прибутку), підприємства стали неплатоспроможними, виникла значна заборгованість підприємств галузі з оплати за спожиту електроенергію, сплату податків»,- каже Ольга Бабій.  - «Основними чинниками перевищення фактичних витрат підприємств водопостачання та водовідведення над встановленими тарифами є зниження об`єму послуг що  надаються  більше ніж на 15%, ріст вартості основних складових тарифу (електроенергія, податки, паливно-мастильні матеріали) і як наслідок не відшкодування тарифом постійної складової витрат підприємств (лиш часткове коригування регулятором на протязі 2014 - 2015 рр. витрат на електроенергію). Інші статті витрат такі як заробітна плата, ремонти, амортизація, податки, інвестиційна складова, залишаються в тарифі на рівні 2013 року. При цьому інфляція в країні за 2014-2015 рр. склала майже 70%!»

Пані Ольга розповіла, що остання спроба встановити економічно обґрунтовані тарифи на послуги з водопостачання та водовідведення національним регулятором базувалась практично на даних 2013 року. Згідно проведеного моніторингу по найбільших підприємствах галузі у 2015 році відшкодування тарифами собівартості по категорії «населення» складає 63 - 85 % та залишається на тому ж рівні у 2016 році (по Київській області станом на 01.05.2016 р. середньозважений рівень такого відшкодування за категорією «населення» складає 78%). Щороку розрахунок різниці в тарифах виконувався відповідно до постанови Кабінету Міністрів України. При цьому, не враховується різниця отримана від відпуску води для потреб гарячого водопостачання, бюджетних та інших споживачів. При цьому діючи механізм відшкодування різниці в тарифах державою згідно Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в попередні роки діяв ефективно для теплопостачальних підприємств, а для водопровідно-каналізаційного господарства схеми проведення розрахунків були дуже складні та затягувались у часі (в минулому році розрахунки почались фактично в грудні місяці).

Через відсутність реальних схем розрахунків, запропонованих Мінфіном, та лобіювання своїх інтересів електроенергетичними компаніями (через яких проводились основні розрахунки), значна частина коштів була невикористана. На 1.01.2016 р. борг державного бюджету перед підприємствами водопостачання по компенсації різниці в тарифах складав 3 446 млн. грн. (це підтверджено також висновком Рахункової палати України). У 2016 році ситуація ще більш загострилась через значне падіння об'єму наданих послуг (біля 15% на рік) та росту цін на електроенергію (21,5% за рік).

Національним регулятором тарифи не переглядались через відсутність юстованої методики встановлення тарифів та методики встановлення нормативу втрат води. При цьому НКРЕКП тільки частково коригувала тарифи на енергетичну складову. Методика розрахунку тарифів, яка забезпечує встановлення економічно обґрунтовані тарифи, вступила в силу тільки в травні 2016 року, фактично з запізненням на рік, що вимило останні обігові кошти підприємств.

До того ж, зношеність основних фондів суб’єктів господарювання сфери ЖКГ досягає 80%.

«В тарифах практично відсутня можливість реалізації інвестиційної складової (за наявною інформацією в окремих випадках 98% затвердженого у цьому році тарифу складають витрати на енергоносії, сплату обов'язкових податків та відрахувань, заробітної плати),- розповідає Ольга Бабій. - «Ситуація, що склалась повністю зруйнувала інвестиційну привабливість галузі водопостачання. Міжнародні фінансові структури призупиняють кредитування водоканалів через неможливість останніх проводити обслуговування кредитних зобов'язань та повертати суму залучених інвестицій. Така діяльність щодо водопостачальних підприємств призведе до повної їх руйнації і звільнення працівників».

З огляду на те, що тарифи на водопостачання та водовідведення нижче економічно обґрунтованого рівня і їх структура не відповідає структурі фактичних витрат, а також наявності заборгованості за відпущені послуги, на яку водоканали фактично не мають впливу (борги населення, борги по різниці в тарифах, по пільгах та субсидіях), все це позбавляє підприємства можливості для розрахунків за електроенергію, виплати заробітної плати, виконання ремонтів та інвестиційної програм. Законом України «Про Державний бюджет на 2016 рік» не передбачено субвенцію місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що надаються населенню.

« Ще одна проблема стосується неврегульованості законодавчо-правової бази, що регулює відносини між підприємствами, що надають послуги споживачам. Діючі закони та норми галузі застарілі, вони не враховують змін в інших законодавчих актах, не кажучи про імплементацію до Європейських стандартів. Відсутність ресурсу та фахівців в органах виконавчої влади не дозволяє переглянути та прийняти відповідні зміни, що поряд з економічними проблемами завдає величезних збитків галузі»,- каже пані Ольга. – « Зміна законодавчих актів потребує фахового юридичного консалтингу, який, на жаль, потребує коштів, які на сьогодні відсутні і в держави, і в асоціації.  Не менш важливим є створення належних умов для інвестування у розвиток галузі за рахунок різноманітних джерел - фінансової підтримки з державного та місцевих бюджетів, реалізації проектів за участю міжнародних фінансових організацій, донорської допомоги, залучення капіталу приватних компаній».

Крім того, Асоціація міст України підготувала звернення до Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України: