Розповсюдження гепатиту в зоні АТО – проблема яка вимагає термінового вирішення

Важливо налагодити механізм тестування на інфекційні захворювання бійців в зоні АТО, проводити профілактичні заходи під час мобілізації та продовжити дію Державної програми боротьби з гепатитами

За даними епідеміологів в країні нараховується понад мільйон хворих на хронічний вірусний гепатит С. Рівень захворюваності на цю недугу в Україні постійно зростає і може складати 7-9% від загального числа населення. Тоді як в країнах Європи це лише 0,5-0,9%.

Наразі існує проблема з тим, що мобілізовані, інфіковані вірусним гепатитом С, потрапляють в АТО. Наявність даного захворювання в них не перевіряється і не контролюється ситуація з поширенням недуги. Проведене Альянсом по боротьбі з ВІЛ / СНІДом в Україні влітку 2015 року тестування на гепатит С, показало, що позитивний результат мають в середньому 4% військовослужбовців ЗСУ, Нацгвардії, МВС. В Головному військовому клінічному госпіталі цифра складала вже 10% !!!! Такі результати лише підтверджують думку фахівців про загальне поширення гепатиту в Україні.

Наказ Міністерства оборони України № 402, який регламентує роботу лікарських медичних комісій, поширюється лише на призовників і контрактників. В документі не йдеться про мобілізованих, які зараз складають більше половини бійців, які перебувають в зоні АТО. Вірус гепатиту виявляють у них здебільшого під час надання медичної допомоги при пораненні. Крім того, в Міноборони не проводять специфічного лікування гепатиту С, а системи "передачі" хворого до закладів МОЗ не існує.

По суті військовослужбовець, інфікувавшись, залишається сам на сам із своєю проблемою. Адже ресурсів Державної програми боротьби з гепатитами не вистачає для лікування всіх, а вартість лікування за власні кошти для більшості непідйомна. Мобілізованому бійцю треба буде доводити факт зараження гепатитом під час служби в АТО, що зробити практично не можливо. Адже відсутній скринінг на гепатит при проходженні медкомісії. Тому зміни до Наказу №402 треба вносити негайно. Для цього необхідно в першу чергу налагодити систему обстеження мобілізованих та доопрацювати законодавства в частині фінансування програм медичної допомоги військовим.

Крім того, задля безпеки усіх громадян необхідно негайного впровадити ПЛР-діагностику донорської крові. Існуючий метод обстеження крові, який використовується в Україні, виявляє лише маркери вірусних гепатитів В і С, а не сам вірус. Відповідно, можна "пропустити" інфекцію, і заразити десяток реципієнтів.

В країні діє Державна цільова соціальна програма профілактики, діагностики та лікування вірусних гепатитів на період до 2016 року. Нею затверджені національні стандарти лікування, які повністю відповідають сучасним вимогам. Проте, є і інші проблеми. На жаль деякі медики саботують її, займаючись вирішенням своїх фінансових проблем. Вони пропонують «посередницькі» послуги у придбанні ліків у виробників або всіляко затягують потрапляння хворого до листа очікування лікування. Ситуацію може виправити Реєстр хворих на вірусні гепатити, який дасть змогу мати оперативну інформацію про поширеність гепатитів, потребу в ліках, автоматично сформує чергу на лікування та інше.

З огляду на все вищесказане можна зробити наступні висновки:

-Негайно внести зміни до Наказу №402 Міноборони, щодо проходження скринінгового обстеження на вірусні гепатити всіх груп осіб, які йдуть до лав ЗСУ.

-Створити міжвідомчий документ, який забезпечить переведення виявленого хворого на гепатит в структурі МО до лікувального закладу МОЗ.

-Впровадити ПЛР-діагностику донорської крові.

-Продовжити дію Державної програми боротьби з гепатитами після 2016 року, оскільки самостійно оплатити лікування українці не можуть.