В Україні відбувається знищення системи епідеміологічного нагляду

Знищувати СЄС, прикриваючись боротьбою з корупцією, більш ніж не розумно та злочинно

В МОЗ зараз триває процес реорганізації Державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). У відомстві навіть вже перейшли до завершальної фази, але треба зазначити, що цей процес більше нагадує її ліквідацію, ніж реформування.

Наразі, під гаслом боротьби з корупцією, проводиться процес так званої реорганізації, а в дійсності руйнування санепідслужби. Звісно, всім відомо, що за останні десятиліття СЄС перетворилась в корумпований контрольно-дозвільний орган, який заважав розвитку бізнесу. І було б нерозумним наполягати на збереженні старої структури Держсанепідслужби з її очевидними недоліками. Всім зрозуміло, що вона потребує реформування. Але це потрібно робити без необдуманих рішень, які можуть знищити відпрацьований десятиліттями механізм біозахисту населення. Тож не дивно, що реформа СЄС має суспільний резонанс, адже її проводять без попереднього законодавчого забезпечення, громадського обговорення.

На мою думку знищувати СЄС, прикриваючись боротьбою з корупцією, більш ніж не розумно та злочинно. Треба зрозуміти, що якщо ліквідувати санітарну службу, то нікому буде контролювати дотримання правил, норм на харчових підприємствах, в дитячих закладах тощо.

Державна санітарно-епідеміологічна служба України була утворена як самостійний центральний орган виконавчої влади, що діє від імені держави і функціонує поза прямого управління охорони здоров'я. Зараз її функції Кабмін вирішив розподілити між Міністерством охорони здоров'я та Мінагрополітики. Функції контролю безпеки харчових продуктів перейдуть до Міністерства аграрної політики. Епідемічний контроль і нагляд залишать у веденні МОЗу, який віддадуть під керування новоствореного Центру громадського здоров'я МОЗ України. До речі, саме під ідею оптимізації діяльності СЕС і створений Центр. Дана структура , викликала досить неоднозначні думки. Багато запитань викликав обраний механізм утворення Центру, який передбачає об'єднання в одну юридичну особу 42 різних за напрямками діяльності державних установ і самої СЕС України, в тому числі її 30 регіональних і відомчих лабораторних центрів. Саме це може привести до розбалансування існуючої системи забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. І кулуарність прийняття таких важливих рішень без попереднього обговорення з профільним комітетом ВР, вітчизняними та зарубіжними експертами, керівниками державних установ, громадськими організаціями, неприпустима.

Відповідно до Угоди про асоціацію з ЄС реалізовувались розпорядження Кабінету міністрів України, зокрема п. 413 розпорядження КМУ «Про імплементацію Угоди про асоціацію між Україною та Європейським союзом», згідно з яким передбачене до кінця 2017 року створення Національного центру громадського здоров'я. Це в першу чергу необхідне для налагодження співпраці з ВООЗ та іншими європейськими профільними структурами з питань громадського здоров'я та епідеміологічного нагляду за інфекційними та неінфекційними захворюваннями через існуючу мережу, створену в кожній країні. Однак під розмови про імплементацію рішень ЄС відбувається не створення, а остаточне знищення мережі системи епідеміологічного нагляду в країні. Прийняття наказу МОЗ «Про створення державної установи «Центр громадського здоров'я МОЗ України» фактично дозволить новоствореній структурі монополізувати функції всіх приєднаних до нього установ, що неминуче призведе до проблем при виконанні ними основних функцій. До того ж це суперечить процесам децентралізації, які відбуваються в країні. Проблеми, що будуть виникати в процесі функціонування Центру, призведуть до остаточного руйнування системи епідеміологічного нагляду і це може призвести до страшних наслідків.

Я пропоную для реалізації рішень Європейського парламенту в якості національного центру загальнонаціонального здоров'я залишити Український центр контролю і моніторингу захворювань МОЗ, а для виконання функцій компетентного органу, відповідального за епіднагляд, створити мережу територіальних центрів громадського здоров'я на базі існуючих лабораторних центрів Держсанепідслужби, зі збереженням статусу юридичної особи на рівні областей. Кабміну та МОЗу треба переглянути свої рішення і прийняти нові розпорядчі документи щодо врегулювання питань створення мережі епідеміологічного нагляду, як це і передбачено рішеннями ЄС та Угодою про асоціацію.