"Жити по-новому" - Україна без професійно-технічної освіти.

Київська область вимагає консолідації зусиль працівників галузі та усіх небайдужих по всій країні у боротьбі за ПТО.

-    Мої вітання усім слухачам радіо «Голос Києва». Сьогодні гостею студії в нас є голова постійної комісії з питань бюджету та фінансів Київської обласної ради Ольга Бабій. Пані Ольго, вітаємо в нашій студі­ї. Найголовніше зараз питання - це фінансування профтехосвіти. Сфера, в якій, як оголошено на початку цього року, відбуваються реформи, але реформування вийшло недолуге тому, що, зараз ці заклади фактично позбавлені фінансування.

-    Доброго дня, шановні слухачі, доброго дня, Наталіє! Я хочу пояснити ситуацію, яка наразі є із професійно-технічною освітою й що відбулося у нас в державі. Склалася така ситуація, що ми маємо заклади професійно-технічної освіти, де навчаються діти, а в подальшому це люди, які вміють пекти хліб, водити машини, екскаватори, тобто це люди, без яких ми не можемо жити в своєму повсякденному житті. Здобувають такі спеціальності саме в закладах профтехосвіти. Що відбулося з цими закладами: до цього часу вони залишилися в державній власності, в управлінні міністерства освіти, але питання фінансування передали на місцевий рівень. Заклади першого та другого рівню акредитації передалися на обласний бюджет, а інші заклади передалися на місцеві бюджети міст обласного значення в Київській області. Я сьогодні буду говорити цифрами тільки за Київську область тому, що я володію цими цифрами.

Насправді це питання зараз дуже болюче, адже ми маємо загрозу вже з 2016-17-их років позбавитися багатьох закладів. Я поясню на прикладі міст Ржищева та Переяслав-Хмельницького: м.Ржищів має річний бюджет 10 млн.грн. Утримання закладу професійно-технічної освіти, яке знаходиться в цьому місті, має 8 млн.грн. Тобто можна зрозуміти, що за рахунок того, що ПТУ передали на утримання до міського бюджету, лікарям, вчителям  вже не вийде  платити заробітню плату. Фактично міського голову та депутатів змушують приймати рішення щодо або ліквідації даного закладу, або якоїсь його реформи. Відбуватиметься це дуже просто: вони навіть не спроможні його ліквідувати тому що, те, що відбулося зараз, це порушення загального принципу державного бюджету – заклади залишилися  в державній власності! Тобто, вони не можуть впливати на ліквідацію, обмеження фінансування, зменшення штатної кількості – все це залишилося виключно в повноваженнях міністерства освіти.

Ось така  у нас відбулася реформа без людей. Коли фінансування передали з рівня на рівень, зовсім забули про питання природи власності, що це дуже велика кількість дітей, які здебільшого є з категорії соціально незахищених і для них, наразі, в важких кризових умовах, це єдина змога мати освіту.

-    Зрештою, потім професію…

-  Так, реальну професію, заробіток, дохід. Я не люблю слово «геноцид», але в даному випадку аналогію підібрати дуже важко. Питання професійної освіти для країни зараз є дуже важливим, тому треба це виборювати та  відстоювати. Всі профспілки професійно-технічних закладів мають зараз підійматися. Якщо ми втратимо професійно-технічну освіту, ми втратимо майбутнє й можливість отримання спеціалістів, які зараз забезпечують той чи інший рівень середніх професій.

Ми кажемо зараз про якість освіти, дуже багато є критики стосовно цього, але це питання більш глибоке. Коли ми говоримо про якість освіти, ми маємо говорити про Закон про освіту, причому освіту всіх рівнів. І можемо тільки тоді стверджувати: «Коли ми проведемо повноцінну реформу освіти, тільки тоді ми можемо говорити про її якість».

-    Як чинитиме в подальшому Київська обласна рада, які ви будете приймати рішення? Я знаю, що звернення вже було, але далі що?

-    Свого часу ми були першою областю, яка підняла це питання на широкий загал тому, що в нас є міста, які вже мають дисбаланси, й ми будемо продовжувати боротьбу. Терміново вже зараз готуємо звернення до комітетів Верховної ради та їх голів, до народних депутатів, адже коли президент ветував закон, він повернув його на доопрацювання у Верховну раду. Маємо надію  достукатися до їх здорового глузду, будемо спілкуватися, проводити зустрічі й доводити їм те, що для реформи професійно-технічної освіти треба час.

В Київській області ми створили спеціальну комісію, наразі розбираємося із закладами профтехосвіти, ми готові їх реформувати: укрупнювати, зменшувати витрати по закладах, але на все це треба час та напрацювання по кожному закладу. Не можна просто забрати гроші й казати «Реформуйтеся!» Треба спочатку реформувати, а потім перерозподіляти фінансування.

-    Які вам зараз важелі потрібні, аби вийти з кризової ситуації?

-    Перший важіль, те, що має бути для таких міст, які залишилися в скрутному стані, такі як Ржищів, Переяслав-Хмельницький, Березань, – тимчасова субвенція з підтримки бюджетів цих міст. Це дуже необхідно й міністерство фінансів має це почути, а також президент та кабінет міністрів мають це знати. Є міста, які вже сьогодні мають дисбаланс.

Другим питанням є термінова постанова чи процедура, я не знаю, що це буде, за підтримки профільних комітетів, міністерства освіти  - щодо реформувань цих закладів. Діти, які зараз навчаються на другому-третьому курсах  в закладах профтехосвіти, й мали б там змогу ще рік-два довчитися, в 2017-му році  можуть елементарно не отримати свідоцтво по закінченні про наявність цієї освіти.

-   Обласний бюджет потягне фінансування тих закладів, які планується покласти будуть на нього? 

-     Питання це перш за все соціальне й обласний бюджет такий тягар не потягне! Ми маємо дуже малий бюджет розвитку: на 2.5 млрд.грн. нашого обласного бюджету бюджет розвитку складає всього лише 298 млн.грн. Зараз після цієї реформи яка, попередньо начебто є, ми вже й так фінансуємо на 70 млн. грн. заклади профтехосвіти з обласного бюджету. Обласним бюджетам буде дуже важко взагалі по країні це підтримати.

З іншого боку: чому ми маємо з обласного бюджету фінансувати тільки професійно-технічну освіту? В нас є дуже багато інфраструктурних проблем в Київській області, інших соціальних питань - в нас є міста, в яких дітки в школах скоро в третю зміну підуть, є міста, в яких садочків взагалі немає й обласний бюджет має саме такі речі підтримувати, а професійно-технічна освіта – це відповідальність держави. Це не просто освіта, це питання захисту соціально незахищених категорій дітей. Якщо ми зараз знищимо професійно-технічну освіту, ми маємо починати будувати в’язниці, публічні будинки й визнавати те, що про молодь, яка залишилася в соціально незахищеній категорії, ми не просто забули, ми їх викинули на вулицю. Це відповідальність дуже серйозна. Можливо, це не політика а здоровий глузд, але ми маємо про це починати відверто говорити. Це наше майбутнє, а про наше майбутнє треба починати думати зараз.