Як власноруч відправити нашу молодь гастарбайтерами за кордон

Втрачаємо майбутнє або хто працюватиме в Україні без робітників-спеціалістів.

Останнім часом я зробила цікаве спостереження: децентралізацію влади в Україні розуміють якось по-іншому, аніж у всьому світі. Чи це від того, що в уряді працюють громадяни інших країн, тому й виникає нерозуміння реалій нашого українського життя, чи з якихось інших причин, але все більше складається враження, що влада зробила децентралізацію від власного народу, геть не розуміючи що потрібно пересічним українцям.

Я знову про наболілу тему - фінансування професійно-технічної освіти. Вже бракує слів та дій пояснювати представникам законодавчої влади, що право на освіту та праця за покликанням – це є не розкіш чи забаганка, а необхідність, яку держава повинна забезпечити а не нищити. Люди вже КРИЧАТЬ нам, депутатам Київської обласної ради, на усіх зустрічах із мешканцями Київщини, в пачках звернень та колективних листів із сотнями підписів від працівників та учнів закладів ПТО. Безліч запитів, вивчення ситуації робочих груп депутатів усіх рангів та по всій країні призвело до результату - четвертого лютого народ був почутий. (Принаймні так спочатку здалося усім.) Верховна рада прийняла зміни до державного бюджету в питанні фінансування галузі профтехосвіти. Із полегшенням зітхнули працівники ПТНЗ студенти та їх батьки, активісти, профспілки, місцева влада по всій Україні.

Розвиток наступних подій стосовно вирішення питання фінансування не піддається жодному логічному розумінню в людей, які прагнуть запобігти банкрутству ПТО. Адже ніякого розвитку подій немає! Маємо на сьогодні середину місяця березня 2016-го року, та повне ігнорування з боку центральної влади вирішення проблемної ситуації. Зміни до Закону, прийняті Верховною радою 4 лютого, досі не підписані президентом. Працівники без зарплати, учні без стипендії. Заклади без коштів на утримання.

З початку року були задіяні усі можливі варіанти впливу на спроби вирішити звернення та запити мною особисто як від депутата Київської обласної ради, так й як голови постійної комісії КОР з питань бюджету та фінансів.  Це й створення робочої групи, вивчення ситуації безпосередньо на місцях, численні запити за звернення до профільних міністерств та комітетів Верховної ради. Днями прийшли відповіді – стандартні відписки.

Зрозуміло, що в країні зараз криза, ми переживаємо часи змін та болючих перетворень, але якою ціною? Зухвалим нехтуванням Конституції України, як у випадку із профтехосвітою? Стаття 53 гарантує право на отримання освіти, в тому числі й професійно-технічної. Зараз в Україні в системі ПТО  діють 795 навчальних закладів, в яких навчаються 292 тисячі учнів, переважно з малозабезпечених сімей, сироти. Усіх за борт?

Працівники та студенти по всій країні провели акції протестів, дійшло до перекриття трас на Луцьк та Львів, як це сталося наприкінці січня в м. Нововолинськ. Третього березня мітингували студенти та викладачі закладів ПТО Бердянська.

(Мітинг м. Бердянськ 03.03.16р.)

Більш того, всеукраїнська асоціація профтехосвіти як виняткову міру має за мету загальнонаціональний страйк, остаточне рішення про його оголошення прийматиметься на всеукраїнських зборах працівників професійно-технічної освіти  18 березня.

Рішення є – підписання врешті-решт тих змін, прийнятих від 04.02.16р. Верховною радою президентом України. Пройшло півтора місяці - стоїмо на місці. Жодного руху чи бува натяку на вирішення.

Що відбувається? Є два  варіанти, обидва нерадісні:

1.       Центральна влада України влаштувала перевірку на витримку влади місцевої із розряду  «хто – кого» та вичікує, коли останні змиряться із неминучим та всупереч потребам своїх громад шукатимуть де зрізати, а де й взагалі зняти фінансування аби допомогти закладам ПТО. Це має назву «використання адмінресурсу», тобто  тиск владою рангом вище на місцеву. До чого це призведе? Тупик.

2.       Знищення системи ПТО як факт. Затягування підписання президентом змін до державного бюджету за питань фінансування галузі ПТНЗ не наводить жодних оптимістичних думок.  До того ж 13-го березня на сайті «П’ятого каналу» з’явилася тривожна новина, мовляв, міністр освіти і науки Сергій Квіт повідомив, що в Україні замість професійно-технічних навчальних закладів будуть створені  багатопрофільні професійні навчальні заклади нового типу - регіональні центри професійної освіти. За словами Квіта, відповідний законопроект проходить узгодження в уряді. Із запропонованого документу стає відомо, що владою планується делегування відповідних функцій місцевим органам виконавчої влади та місцевого самоврядування. Чи не це й мається на увазі, що питання фінансування все ж лишаться тягарем на місцевих бюджетах? Тоді стає зрозумілим затягування із прийняттям змін до держбюджету та врегулювання врешті-решт нагальної проблеми.

Чи програв український народ боротьбу із можновладцями за професійно-технічну освіту? Гадаю, дізнаємось у найближчі дні.  Вірю у перемогу здорового глузду.