Ціна порозуміння між гілками влади - добробут громадян

Є порозуміння - є добробут. Немає - то не та влада для людей.

Хочу підняти тему розриву між законодавчою та виконавчою гілками влади в нашої країни, як одна залежить від другої. Розуміння причин виникнення будь-якої ситуації допомагає не боротися із наслідками, а шукати засоби вирішення її як такої та недопущення в майбутньому. Наведу приклад:

Київська обласна державна адміністрація є розпорядником коштів обласного бюджету. Але фактично на своєму рівні Київська ОДА повністю бачить зведений баланс всіх територій Київської області в частині надходження та фінансування по місцевих бюджетах. За попередніми даними, які є можливо й неофіційними, зведений профіцит місцевих бюджетів всіх рівнів  в Київській  області в 2015-ому році склав 1 мільярд гривень.

Чому до цього часу ми не бачимо аналітики з цього приводу? Фізично це кошти, які залишилися в профіцити, але з яких причин?

Влада – це коли ти можеш докопатися до істини. І коли ти можеш знайти причину. Годі вже сидіти й мріяти про краще життя наших правнуків, давайте починати шукати причини проблем та ліквідовувати їх, аби ставало краще жити нам тут і зараз.

Київська область, звичайно, не єдина в країні, хто стикається із подібним непорозумінням. В випадку з залишками коштів питання стоїть не в площині пошуку винуватих конкретних чиновників, а в системних помилках усіх органів влади. Починаючи з найвищого. Люди на місцях й ладні були б щось зробити із залишками неосвоєних коштів. Але хто ж їм це дозволить? Тому в рамках діючого законодавства Київська ОДА була просто зобов’язана з точку зору відповідальності перед мешканцями Київщини оперативно зреагувати та перенаправити ці кошти на термінові соціальні потреби до закінчення звітного періоду, тобто календарного року. Таких в кожному населеному пункту знайдеться вдосталь.

В даному випадку обурює наступне: чому Київська обласна державна адміністрація до цього часу як розпорядник коштів не проаналізувала  причини, з яких кошти від фінансування власних програм лишилися?  На кінець року на рахунках в наявності мільярд гривень, який не освоїли. Треба мати аналіз чому так вийшло, аби запобігти в майбутньому такому підсумку, що  залишкові кошти можуть повернутися до державного бюджету, коли в області завжди є де їх застосувати.

Основна причина – ми йдемо в децентралізацію. Якщо ми зараз в Київській області маємо профіцит один мільярд і не шукаємо причин, це називається одною простою річчю: безгосподарне використання  грошових коштів. Тобто ми ходимо й просимо з простягнутою рукою гроші у всіх фондів, а де-факто ми кажемо, що у нас тут профіцит бюджету! Можливо, він був  в певних територій, але в тих певних територіях, щоб не допускати цей профіцит, можна було оперативно зреагувати: можна було побудувати дороги, відремонтувати школи, утеплити, та елементарну організувати адресну допомогу тим, хто її потребує.

Головна проблема на мій погляд в тому, що немає планування роботи виконавчої гілки влади. Тому й приймаються головні документи та акти, за якими живе уся країна, не в означені регламентом терміни, а коли прийдеться. І голосування та прийняття програм соціальної сфері обласними державними адміністраціями в березні витікає з прийняття державного бюджету депутатами Верховної Ради не в жовтні, як годиться, а в кінці грудня в кращому випадку. Немає часу на необхідне вивчення й доопрацювання держбюджету – перепони автоматично переходять  на органи місцевого самоврядування, тепер вже останнім бракує часу на планування  виконавчої гілки вже на обласному рівні. Й так далі.