Брехня в обмін на життя: нові маніпуляції у справі «Небесної сотні»

Українські правоохоронці, а також судові органи, намагаються приховати некомпетентність слідчих і заангажованість українського правосуддя, а також нав'язати свою позицію громадськості

Тим, хто знається на військовій справі, добре відомий тактичний прийом «димова завіса». Свого часу він часто застосовувався для маскування бойової техніки, а також при відступі, щоб врятувати життя солдатам своєї армії.

Аналогічну тактику використовують сьогодні і українські правоохоронці, а також судові органи. Але в даному випадку «димова завіса» потрібна для того, щоб приховати некомпетентність слідчих і заангажованість українського правосуддя, а також видати бажане за дійсне, і нав'язати свою позицію громадськості.

На початку лютого у ЗМІ з'явилася ціла низка публікацій про те, що нібито намітився суттєвий прогрес в розслідуванні вбивств активістів «Небесної сотні». Зокрема, начальник управління спеціальних розслідувань Головного слідчого управління Генеральної прокуратури Сергій Горбатюк заявив, що встановлена ​​причетність колишніх бійців спецроти "Беркут" до розстрілів 48 протестуючих на Майдані, і всі вони понесуть покарання.

Слідчого одностайно підтримали адвокати, що представляють інтереси рідних і близьких загиблих митингувальників. Причому правозахисники, здається, навіть не проаналізували заяви з боку ГПУ, а почали будувати власні версії лютневих подій 2014 року. Наприклад, адвокати впевнено казали про те, що саме спецпідрозділ київського «Беркута» неправомірно застосовував вогнепальну зброю проти активістів Євромайдану, і про те, що є незаперечні докази її знищення зброї.

Безсумнівно, такі «тривожні» заяви досягають своєї мети і вносять сум'яття в уми широких мас, які отримують чіткий сигнал про те, що «беркутівці» винні в розстрілах (хоча нагадаємо, що суд у цій справі в самому розпалі і остаточне обвинувачення не висунуто), а слідчі органи зробили все для того, щоб покарати винних.

Проте, хочеться вірити, що серед тих, хто стежить за процесом навколо заарештованих бійців, є поміркована та зважена аудиторія, яка не буде сліпо вірити перекручуванню фактів, й виносити вердикт, ґрунтуючись лише на припущеннях і чутках.

Почнемо з того, що, по-перше, якщо особи всіх причетних до вбивств на Майдані Незалежності встановлено, чому ці люди не арештовані, і не перебувають під слідством, як Павло Аброськін, Сергій Зінченко та ще кілька спецназівців, над якими також починається судовий процес. У ГПУ, звичайно, є зручна версія, що ці люди знаходяться у Росії та в анексованому Криму, і на даний момент повернути їх на територію України неможливо. Але тоді виникає ще одне питання: як сталося, що саме Аброськін і Зінченко були взяті під варту як то кажуть «по гарячих слідах», в той час як іншим дали можливість покинути країну? І чи це не є та сама вибірковість та непрозорість правосуддя, від якої так намагаються дистанціюватися прокурори й судді?

По-друге, якщо, як запевняє один з адвокатів потерпілих, ГПУ дійсно мала у своєму розпорядженні зброю «Беркута», як прокуратура могла допустити, щоб головний речовий доказ у справі про масові вбивства було знищено? З огляду на увесь резонанс ситуації, це виглядає абсурдно. Хоча інтуїція та тверезі думки підказують: слідчим органам є, що приховувати, і «речдоки» грали не на їхню користь. Тому знищення, або пропажа зброї, швидше за все було навмисним.

По-третє, згаданий уже Горбатюк мало не поклавши руку на серце пообіцяв, що відповідальність за вбивства понесуть всі екс-беркутівці. Але є один невеличкий, та дуже важливий нюанс: якщо всі підозрювані втекли з країни, яким чином прокурор має намір повернути їх на Батьківщину (з огляду на взаємовідносини України з РФ, шанси на те, що російська сторона добровільно видасть бійців, які переховуються, мізерні)? Але навіть якщо це гіпотетично відбудеться, як будуть судити винних. На підставі чого? Доказів, як пам’ятаємо, немає.

Тому все це виглядає як чергова спроба продемонструвати, що слідство не тупцює на місці, а хоча б дрібними кроками рухається вперед. Ну і бажання зайвий раз нагадати соціуму, що обвинувальний апарат у нас працює справно. Однак, далеко не всі розуміють, що звинувачення спрямовані зовсім не у той бік і вказують на людей, причетність яких до вбивств схожа на брудну показову виставу.