Сон у квітневу ніч чи операція-декларація.

Фельєтон, який міг би бути опублікований у газеті "Урядовий курьєр", аби там хоч самі читали, що їм люди туди пишуть.

Квітень в мене почався без ексцесів. На перше квітня цього року якось було дуже вже не до сміху, бо йде війна і ціни зростають. А доходи щось не дуже. Важко. Я сам інвалід другої групи та в мене престаріла мати. Пенсії досить мізерні, тому намагаємося заробити, як можемо. Те, що в мене дві вищі освіти, не дуже вже допомагає корінному киянину у заробітках: якщо пристойна зарплата та гарна робота, то нині хоч з закордону ладні в Київ приїхати. Навіть міністри… Який з інваліда конкурент та працівник?! Все офіційно. З усіх ЗМІ чуємо про субсидії, отже чекали новітньої анкети-декларації, яку за задумом уряду мали доставити в кожну поштову скриньку разом з платіжками.

      І дочекалися! Тепер ми спочатку отримали інструкцію про заповнення заяви про призначення житлової субсидії та декларації про доходи та витрати осіб, які звернулися за призначенням житлових субсидій. Зовсім ще без платіжок та самих анкет. Виявляється завчасно! Я навіть встиг зателефонувати до у де мені запропонували позносити їм все ті ж довідки, що народ зносив і раніше. Бо їм так потрібна форма№2 з паспортного столу, де натовп людей хоче вже отримати форми№3 для підписання договору у письмовій формі з Київгазом. Не те, щоб ця інструкція надійшла зовсім сама: поряд з нею, звісно, ніяких платіжок не було, як і самих бланків для заповнення, але ще у поштовій скриньці знайшлися видання: «Всеукраїнська газета Удар» про те як В. Кличко міг би зарадити тарифам, аби від нього щось в столиці України місті-герої Києві взагалі щось залежало, а також рекламно-інформаційна газета «Київ на долонях», яка чомусь вийшла не меншим накладом, а меншою площею. Але необхідні бланки все ж таки надійшли! Не одразу, як вже казав раніше. Спочатку надійшли платіжки. На перший погляд вже 3: одна для розрізування на 3 частини, друга з Укртелекому про послуги зв’язку та радіоточку, а третя вже з Київгазу. Ну а як їх порахувати, то всі 6, бо ще за електрику слід з книжки вирвати та теж до розрізаних додати. При цьому у «інноваційній» з Київгазу вже і надрукували об’яву про обов’язковість письмового договору саме з ними, а що за це все сплатити треба, то вже сам здогадався: мудрість житейська чи життєвий досвід. Не пройшло і тижня, надійшли і бланки. Овва! А воно один аркуш на 2 сторінки з обох боків! І до нього ще від В.Кличка папір, як його заповнювати тим, хто не довіряє роз’ясненням в інструкції з Мінсоцполітики чи її вже встиг втратити.

    Як воно, виявляється, просто: подарунки, наприклад шкарпетки чи окуляри від благодійників, можна не зазначати, а з доходів слід з «грязних» вирахувати 15% за весь 2014-й рік. Дуже все просто: зателефонував на номер, зазначений в «Кличку» та потрапив до урядового контакт-центру одразу. Тільки складність там така, що, хоч придбань на 50 тисяч не мали (де ж взяти такі гроші?), але в графі про доходи тільки 6 рядочків. Саме погане в цьому, що В.Кличко, будучи мером, вирішив на православну Пасху привести в Україну звичай про пасхальні дерева десь з методистських церков та на картку киянина працюючим інвалідам першої групи та непрацюючим пенсіонерам з пенсіями менше 1900гривень (а в мене і зарплата менша) вирішили надати хоч по 100 гривень «на свято», а мені та матусі – зась. Отже працюємо, щоб за все платить, хоч пенсія мала та зарплата мала. Може ж субсидією хоч допоможуть, бо навіть на ліки повністю немає ніколи, а закони ж є якось самі по собі. Я їх ще деякі пам’ятаю чи так знаю де дізнатися, бо за освітою лікар, але працюю не за спеціальністю.

 Пригадав випадок з власної практики. Прийшов до мене хворий та плаче: « Лікарю, мені дуже погано. Допоможіть мені будь-ласка. Дуже вже себе погано почуваю». А я йому: « На що скаржитесь». А він: «Погано мені…Погано!». А я йому: «А що ж Ви хочете від медицини?» А він : «Щоб краще стало!»  Отже нас двоє на 6 рядочків: пенсія, зарплата, пенсія, зарплата, подарунки не зазначати. Та от були ж заощадження: кредитна спілка «ґавкнулась» колись (ще до Януковича) і суд іде (і при ньому вже йшов), один з банків збанкрутів та заощадження в валюті надали гривнями через Фонд…, але, хоч то явні збитки, все одно «ці» (нинішні) порахують цей збиток прибутком. Бо за 2014-й же рік воно все те. Отже слід просумувати. Але ж пригадав, що і гроші мав, які, аби знав, витратив би на нові меблі та утеплення фасаду (якби ж знав, що пропадуть). Отже засмутився, прийняв заспокійливе (яке придбав, доречи, за свої гроші зі знижкою по картці киянина за спец рецептом, наданим даром мені, бо інвалід; там навіть так і зазначено, що ПДВ при покупці сплачено), заснув. Лишилось тільки матері десь дізнатися про суми цих прибутків і хоч місця в графах вистачить, бо на бланку писатиме виключно вона. А от про графи та через всілякі графи ми стілько натерпілись за Совдепії!

   І був мені сон… Наснився мені цілий сімейний клан, який ніяк не вклався у «покращення»: сім’я з 4 осіб, в якій всі пенсіонери: синочок – інвалід з дитинства (працює та вчиться), мати та батько сімейства – працюючи інваліди  та особові рахунки на старій бабці, яка ще за Азарова поклала гроші на депозит до Ощадбанку у грудні 2013-го. Скільки там їх було – не пам’ятає, але всі 103гривні50 копійок на картці, аж квитанцію зберегла, коли картку закривала банківську, забрала. Але пролежали вони там 2 місяці. Один місяць 2014-року вона отримувала прибуток. Пішла в Ощадкасу та дізналася, що за 2014рік в неї було… що вона зразу записала: бо «сокриєш», тоді потім гроші повертай «в подвійному». А от пенсію за рік слід ще ж підрахувать! А лишилося ще тільки 5 рядочків! Тому про сім’ю (зі сну цього ж). Батько родини закінчив спецшколу ще за СРСР/УРСР (для неповносправних осіб), де навчився навіть читати та писати за 10 років повної середньої спеціальної для таких людей освіти і є інвалідом третьої групи з дитинства через олігофренію. Тепер, нарешті, за «такими» критеріями «від Азарова» в нього вона ж через вроджену розумову відсталість, як йому ще в 1999році переписали по міжнародному стандарту. А працює він, звісно, охоронцем у центрі зайнятості. Бо де ж йому, каліці? Я не на кпини калік, а щоб зрозуміли, що не така вже й побрехенька, а сон з «правди наших днєй». Отже 2 графи має зайняти після бабці старший в роді чи голова родини, а саме 3-у та 4-у,  (на першій – дивіденди бабці, на другій її пенсія). І от тепер «…молодший», який вчиться, працює і пенсію отримує. Ну таке буває: батько хворобу сину не передав, а син просто одноокий, тому інвалід з дитинства третьої групи та отримує пенсію, вчиться на денному на фельдшера-лаборанта у медучилищі (бо з дитинства любить єдиним оком дивитись у мікроскоп), відмінник, отримує підвищену стипендію, а через те, що батьки є каліками, то батько допоміг йому знайти роботу після навчання: працює ще прибиральником у супермаркеті радіоелектроніки та більше батька заробляє. Отже йому слід 3 графи відвести. А в будинку ліфт, поліпшене планування, консьєржка там, де раніше сміттєпровід був…. А куди ж мати? Про неї просто, що працює в метрополітені коло ескалатора, а чому і вона каліка? А вона професійна балерина з кордебалету та праску зронила на ногу, тому танцювати вже не може: 2 пальці після опіків на нозі відтяли. А жіночка любить ванни приймати. За собою доглядати звикла та до здорової їжі. Аби не спеціальне взуття, то ніхто б і не додумався, що каліка. Отаке буває горе в інших калік: куди ще 2 рядки ж вписати, як їх ще 2 потрібно, а синова «офіційна» зарплата не влазить та мати каліка з пенсією мінімальною та зарплатою, яка є!

      Так у ві сні прокинувся від жахіття. Як оце людям вписати ще 3 рядки, щоб менше платити за комірне! Але очі продер. Обдивився. А себе щось більше жалко. Але професіонал, вмію «позитивно мислити»: як хрущовка без ліфту та консьєржки до за них хоч сплачувати не треба! Тепер же і я з субсидією, бо моя старенька мати ходила тричі на прийом до пункту в ЖЕД від Собесу та все до декларацій довідки зносила, а коли їй зі мною ваідмовили, то я разів з 5 скаржився до УКЦ та досяг: навіть інвалід з пенсією меншою мінімальної зарплати може отримати субсидію!