Ми проаналізували тарифи, встановлені НКРЕКП, за різними регіонами країни і встановили, що середня вартість кубічного метра холодної води по Україні становить 13,85 грн із ПДВ. Для порівняння, найнижча вартість встановлена для КП Дніпропетровської обласної ради «Аульський водовід» у сумі 5,77 грн із ПДВ; найвища – для ДП «Одеська залізниця» в сумі 30,29 грн із ПДВ. Тобто, різниця у цінах – в 5,3 рази. Зрозуміло, що такий принцип ціноутворення на неконкурентному монопольному ринку є ненормальним, оскільки держава не забезпечує рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від їх соціального та майнового стану, а також місцеперебування.
Крім непрозорого ціноутворення, є ще один ризик у взаємовідносинах між монополіями та споживачами – це якість послуг. На законодавчому рівні проблема забезпечення населення якісною питною водою начебто врегульована відповідними законами та санітарними нормами. Так, гарантує споживачам захист їхніх прав та забезпечення питною водою нормативної якості стаття 7 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання». Передбачена й відповідальність за порушення цих норм.
Втім, цей механізм є малодієвим, а надавачі послуг не дотримаються чинних нормативів. Станом на сьогодні 6,5 млн квартир, або 40% від загального житлового фонду країни, досі не мають не те, що гарячого водопостачання, а й навіть централізованого. Решта 60% хоча й отримують питну воду, але вона далеко не належної якості. На це вказують численні експертизи фахівців, хоча й без них кожен споживач за власним досвідом знає, що воду з-під крана не є «питною», і вживати її без проведення додаткової фільтрації небезпечно для здоров’я. Проте не всі знають, що вартість такої води для населення має бути на 20 % нижчою, і це передбачено відповідною Постановою Кабміну.
Виходить, з місяць в місяць і з року в рік люди переплачують колосальні суми. Загальна сума річних переплат по Україні може сягати 1,68 млрд грн. І навіть тепер, незважаючи на те, що тарифи на воду за останній рік підвищилися від 38% до 58%, якість води залишається наднизької, що далі призводить до зайвих витрат коштів людей на її додаткову очистку (фільтрацію).
Та й навіть ці 20 % відшкодування є неадекватним рівнем відповідальності монополістів за шкоду, що може бути завдана здоров’ю споживачів. Перевищена каламутність, надлишок вуглецю та марганцю – усе це приводить до різноманітних хронічних захворювань печінки, гастриту, карієсу, випадання. волосся та ін. Тому потрібно на законодавчому рівні зобов’язати постачальників неякісної води відшкодовувати заподіяну життю споживача шкоду, а також надати право споживачам не оплачувати житлово-комунальні послуги неналежної якості.
Крім того, переплачують українці й на постачанні гарячої води. Так, тарифи на централізоване постачання гарячої води є двох видів: за умови підключення рушникосушників до систем гарячого водопостачання та без них. Через нормотворчі прогалини споживачі змушені сплачує подвійний тариф за опалення санвузла, що сягає понад 2 млрд грн зайвих переплат щорічно. Санвузол опалюється за рахунок розташованого там рушникосушника та його площа включається до загальної опалювальної площі квартири. Проте, в разі наявності рушникосушника українці повинні платити підвищений тариф за гарячу воду – 25,06 грн замість 23,43 грн (на прикладі ПАТ «Київенерго»). Проте це ж не кран, він не постачає воду до помешкання – лише теплову енергію. У підсумку отримуємо подвійну оплату.
Стосовно середньої вартості метра кубічного гарячої води по Україні, то вона становить 37,83 грн без використання рушникосушниката 40,87 грн із ним. Найнижча встановлена для Відокремленого підрозділу «Хмельницька атомна електрична станція» ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» у сумі 10,13 грн без використання рушникосушника та 10,62 грн за 1м3 із ним. Найвища – для КП «Транспортування покупної теплової енергії «Теплотранс» Дніпропетровської міської ради в сумі 57,38 грн. Ця сума в 5,4 рази перевищує вищевказану, і в 1,4 рази вища за середню по Україні.
Лише 47% українського населення мають доступ до централізованого гарячого водопостачання, але й вони отримують неякісні послуги. Йдеться про те, що за нормами температура гарячої води повинна бути не менше 50, але й не вище 75 градусів. Кожен споживач може самостійно виміряти температуру гарячої води – якщо вона менша, за регламентовану, плата має зменшувати до 30%, а якщо «гаряча» вода нижча 40%, вона має оплачуватися як холодна.
Незважаючи на підвищення тарифів на гарячу воду, вона постачається з заниженою температурою (в середньому на 15%), що збільшує обсяг її використання та призводить до зайвих витрат коштів громадян: на цьому монополії щорічно можуть заробляти близько 4,5 млрд грн. Причому, якщо врахувати збільшення обсягу споживання води через її низьку температуру та фіктивні витрати підприємств, закладені в тариф, розрахований на основі нормативної температури 50–75 °С, які підприємство фактично не несе, гріючи воду до 40–43 °С, ця сума може бути значно більшою.
Задля об’єктивного аналізу обґрунтованості ціноутворення тарифів на воду, необхідно провести публічний аудит тих документів, які підприємства подають НКРЕКП для затвердження тарифів. І в першу чергу перевірці мають підлягати ті тарифи, що перевищують середній рівень по Україні.