Слідами однієї публікації

Приємно, коли люди не мовчать

Прагнення донести до загалу власне бачення подій та процесів, котрі відбуваються в Україні під сучасну пору, зобов`язує до ретельного збору інформації та дослідження першоджерел. Що поробиш, такі вимоги журналістської етики. Жертвуючи кількома годинами особистого часу щодня, журналіст докладається до поступу суспільсва в бік вдосконалення.

Впродовж двох останніх тижнів, скориставшись наданими окремими інтернет-мережами майданчиками (блогами на сайтах газет і форумах), я оприлюднив власні зауваження з приводу гучного затримання працівниками МВС очільника ДСНС Сергія Бочковського та його заступника Василя Стоєцького. Нагадаю, що подія відбулась 25-го березня нинішнього року в часі засідання Кабінету Міністрів. З тих пір, внаслідок втрати фахового керівника, Державна Служба з Надзвичайних Ситуацій кілька разів ставала об`єктом уваги і критики не лише журналістів, а й всього загалу. Доречними будуть згадки про «рятівну місію» до Непалу Зоряна Шкіряка (мандрівка до цієї екзотичної країни обійшлась бюджету України в кілька мільйонів) й пожежу на нафтосховищі поблизу Василькова, внаслідок чого загинуло п`ятеро осіб.

Кілька днів тому один з читачів новинарних інтернет-сайтів надіслав мені посилання на статтю депутата ВР сьомого скликання Анатолія Вітіва, котрий суголосно з оприлюдненими мною висновками і думками ставив цілком логічне запитання про причини призначення головою обласних підрозділів ДСНС Волинської області пана Грушовінчука В.В.

  http://visti-kamenia.com/blog/povernennya-volodimira-grushovinchuka-ce-svidchennya-vidverto-kontrrevolyuci-05086

Користуючись нагодою, а також наявною інформацією, ставлю перед собою за мету доповнити матеріал пана Анатолія відомими мені фактами. Право загалу на інформацію ніхто не скасовував, а її оприлюднення не криє в собі жодної ознаки злочину.

Як очільник Волинського осередку політичної партії «Свобода», Анатолій Вітів мусив би згадати той факт, що генерал ДСНС В. Грушовінчук підпадає під дію «Закону про люстрацію». Перебуваючи при посаді впродовж п`ятнадцяти років, він не уславився перейманням справою оновлення, а тим паче удосконаленням матеріально-технічної бази обласних підрозділів ДСНС. Жив, не тужив, ніколи не перечив і вчасно звітував. Системі такі вигідні.

Останні перевірки довели його невідповідність обійманій посаді. Як виявилось, лише кожна друга захисна споруда була проінвентеризованою, стільки ж не мали необхідної документації, і кожна третя не готова до використання за призначенням. В самих підрозділах ДСНС області стан значної частини службових приміщень не відповідав вимогам статутів. Наслідок невідповідності посаді Грушовінчука засвідчили й події в часі літніх пожеж на лісових торфовищах. Воду для гасіння підвозили кінним транспортом в невеликих за об`ємом діжках. Але кого, окрім селян, котрі вимушені нюхати продукти горіння, це турбує?  

16.03.15. в часі засідання державної комісії  прем`єр-міністр заявив про серйозні недоліки в роботі Волинської територіальної підсистеми, котра входить до Єдиної системи цивільного захисту. Реагуючи на акцентованому прем`єр-міністром недоліку, тогочасний очільник ДСНС Сергій Бочковський звернувся з листом-поданням до губернатора Волині з проханням дати оцінку діяльності Грушовінчука. Дев`ятьма днями пізніше на Бочковського показово одягнули кайдани, а двома днями згодом (27.03.15) звільнений з посади наказом Зоряна Шкіряка (останній в день затримання Бочковського був призначеним на посаду тимчасово виконуючого обов`язки голови ДСНС й відразу звільнив всих обласних голів з посад) Грушовінчук дав неправдиво обтяжуючі покази проти затриманих. Не тяжко здогадатись, що побрехеньки (перепрошую, покази) про події, які начебто відбулись в 2014-му році (за рік до порушення кримінальної справи) і про які (якщо вони насправді і мали місце) Грушовінчук впродовж  року мовчав, якраз і стали причиною повернення його на посаду. Системі такі вигідні.

Щоправда, дозволю собі підтримати Анатолія Вітіва в підозрі існування і більш вагомого аргументу. Але Грушовінчук (та і Зорян Шкіряк також) в тім навряд чи признаються.

                                                                                         Олесь Вахній