(три актуальних вірша)
ЗЛОЧИННИЙ РЕЖИМ ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Я голос чув: «Ми прийдем знову,
Злочинний прийде знов режим…»
І раптом входить Янукович,
І йде Азаров поруч з ним.
Стояла ніч. Ще спали півні.
Страшне видіння, голоси:
«Ми підлікуєм нашу гривню,
Дамо за безцінь ковбаси,
І газу буде в нас чимало…».
Так підло вабили мене,
А ще в руках вони тримали
Щось соковите і смачне.
І посміхалися криваво,
З того, смачного, капав сік.
Хотів я крикнуть «Геть!» чи «Слава!»,
Але від голоду не зміг.
Жахлива мить! По тілу піт лив,
Я ледь не зрікся всіх ідей!
І тут згадав я чисте, світле…
Не пиво, хлопці. Двох людей.
Обличчя двох моїх обранців
(І тануть став ганебний глюк).
Нардеп Крисюк один пан звався,
А інший був – козак Рилюк.
Коли згадались їхні очі,
Де глибина, духовність, дух,
Я закричав катам: «Не хочу!»,
І затулив руками слух.
«Перед лицем таких моральних
Авторитетів та взірців
Не зраджу я! Геть, інфернальні!
Геть, політичнії мерці!».
І зникли Яник і Азаров.
І те, смачненьке, зникло вмить.
(Хоча, як танула примара,
Я встиг шматочок відкусить).
Ох, як же тяжко було, рідні,
У тім двобої чи війні!
Зате лишилась в мене гідність,
І всі здобудки – при мені.
Та сил нема. Немов побитий.
Перед очима сало, хліб…
Тут тіло почало тремтіти,
А до зарплати десять діб.
Пішли голоднії судоми,
Тремтить нога, тремтить рука…
І впав! І втратив я свідомість!
І більше, кляту, не шукав.
* * *
КИЕВСКОМУ ИНТЕЛЛИГЕНТУ
Ты от Борхеса и Маркеса икал,
От восторга поднимая свой бокал
За культуру и духовности накал,
И вино своё дешёвое лакал.
А когда народ наш бедный заскакал,
Одуревший от обамовских лекал,
Ты на пиршество приплёлся как шакал,
Ты печеньку свою в кровушку макал,
И в стороночке воробышком скакал,
Когда в Пушкина бросали чей-то кал…
Ну, скачи пока, скачи, ещё скачи.
Всё равно у них не выйдешь в первачи,
От стола их не получишь калачи.
Так и будешь плавать в проруби ничей,
Как шестёрка недоумков-палачей.
* * *
БЕЗВІЗОВІ СТРАЖДАННЯ
Щоб мати нам безвізовий режим,
Не зупинюсь ні перед чим!
Зніму останню кожушину,
Віддам хатину і скотину,
Продам картини,
Бронзи, клавесина!
І тільки не продам я сина,
Воно ж маленьке ще хлопча.
Ну, і можливо, Батьківщину,
Хоча…хоча…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.