ПАМ'ЯТАТИ ПРО БАТЬКІВ ТА ДБАТИ ПРО НАЩАДКІВ ...

Це, безумовно, найвища ступінь цинізму.

Історично склалося так, що росіяни і українці є споріднені слов’янські народи. Територіальні, культурні та духовні зв’язки, які нас пов'язують, надзвичай міцні. І тому слід розуміти, що недбалим розчерком пера не зруйнувати багатовікові стосунки.

         Здавен українці та росіяни мають багато спільного, наші родові слов’янські корені тісно переплетені, тому які завгодно спроби віддалити наші народи один від одного слід розцінювати, м'яко кажучи, як оману і нерозумність. Хоча насправді це є безумовній злочин перед пам'яттю предків і наступним поколінням. Адже людське життя коротке. Воно триває лише мить між минулим і майбутнім.

         Духовність, толерантність та моральна гідність нації полягає перед усім у вмінні спілкуватися з іншими народами. Саме так, коли окрема людина добра, вона вміє з повагою ставитися до інших людей, тому легко адаптується соціально та набуває моральний авторитет. Якщо людина схильна до милосердя, поважає інших, допомагає слабким, – вона тим самим поводиться з гідністю, тому заслуговує поваги до себе. Якщо країна поводиться з сусідами толерантно, а з малими народами, що мешкають на її території, по-доброму, саме тоді інщі країни світу ставляться до неї як до цивілізованої та міцної держави.

         Справжніми показниками духовності нації є мистецтва: література, архітектура, живопис, музика, та театр. Адже якщо ми їдемо в іншу країну, особливо закордон, ми спочатку знайомимося з пам'ятниками, музеями, розглядаємо міський пейзаж, шукаємо архітектурні та історичні цікавинки. Звідси зрозуміло, що і ставлення суспільства до культурної спадщини іншої нації здатне затвердити авторитет країни. Тому, коли знищуються власні пам'ятники та особливо пам'ятники культури іншого народу, що живе поруч, це звичайно руйнує авторитет країни.

Треба бути патріотом, це взагалі інше, ніж бути націоналістом. Між патріотичністю і націоналізмом простежуються глибокі розходження. Перше з понять визначає відданість та любов до своєї країни, тоді як друге є ознакою ненависті до всіх інших.

         Сліпий захват перед Німеччиною привів до нацизму, сліпий захват перед Італією мав наслідком фашизм. Довівши країну до банкрутства, а населення до злиднів, так названі національні «діти» країни, області, району ... ще мають нахабство критикувати та повчати інших. Це, безумовно, найвища ступінь цинізму.