На підтримку законопроектів провідника «Правого сектору, народного депутата України Дмитра Яроша про цивільну зброю і Добровольчий Український Корпус

    Поспішив, дуже поспішив старий друзяка Хем попрощатися зі зброєю. Хемінгуеївське «Прощавай, зброє!» в умовах України - особливо України! -, в умовах сьогодення -  особливо зараз! – я міняю на «Здрастуй, зброє!». Та й у світі останнє – теж актуальне.

    Зброя сьогодні для нас – це смерть для непроханих зайд і власних деенерівсько-еленерівських бандитів!

    Зброя сьогодні для нас – це засіб встановлення справедливості!

    Зброя сьогодні для нас – це засторога здирництву, жадібності і «бєспрєдєла» так званих правоохоронців, чиновників і багатіїв будь-якого рівня і партійної приналежності! Досить згадати лише мільйоннодоларові палаци керівних «ментів», прокурорів і суддів на арещтованій СБУ землі села Жуляни під Києвом. А таких прикладів повсюдно – безліч!

    Зброя сьогодні для нас – це засіб революції, яка ще триває!

    Зброя сьогодні для нас – це соціальний захист від карколомних цін і тарифів при злиденній зарплаті і пенсії, які за даними ООН, 80% українців відкинули за межу бідності!

    Зброя сьогодні для нас – це захист моєї оселі і моїх рідних!

    Зброя сьогодні для нас – це захист власного життя, нарешті!

    Тому я обома руками голосую за якнайшвидше прийняття Верховною Радою законопроекту провідника «Правого сектору» Дмитра Яроша про цивільну зброю, за право кожній людині, кожній сім’ї мати легальну зброю, офіційно зареєстровану. Легальна цивільна зброя, як свідчить уримінальна статистика, до злочинів, як правило, не причетна. А будь-який агресор, особливо путінсько-кадировський, знаючи, що в Україні кожна хата – це вогнева точка що кожна сім’я, або через одну, має у своєму розпорядженні арсенал, перш ніж лізти на нашу землю добре подумає, чи варто чіпати багатомільйонну резервну народну армію. А її організаційним ядром міг би стати нинішній Добровольчий Український Корпус «Правого сектору»! І тут само собою напрошується висновок про необхідність якнайшвидшого прийняття і другого законопроекту народного депутата України Дмитра Яроша про надання державного статусу ДУКу. Бо ці два законопроекти взаємопов’язані. Більше того – в обох законопроектах чітко прописані гарантії безпеки держави, права і обов’язки добровольців, правила «гри» дляусіх власників цивільної зброї.

     Саме тому я знову і знову повторюю: «Здрастуй, зброє!». Вона – наш останній аргумент в боротьбі за власне життя і життя наших близьких, проти зазіхання на мою оселю, на мою честь і гідність, за свободу і незалежність України.

     Тож прийняття чи неприйняття Верховною Радою обох законопроетів Дмитра Яроша буде лакмусовим папірцем для визначення її дієздатності як виразниці інтересів українського народу, її здатності чути поклик часу і суспільства. Хоча, чесно кажучи, постійно діючі передвиборні обіцянки нардепів усіх скликань про зняття недоторканності із наступним «пшиком» у парламенті вже характеризує наших «обранців» та інших посадовців як касту недоторканих, у яких совість не чиста. Бо чого б їм тоді боятися правосуддя?! Тим паче – нашого, поки воно в такому вигляді, як є...

     І саме тому я кажу: «Здрастуй, зброє!». До речі, і Генеральний прокурор – за...