Лiто. Сонце. Спека

Роздуми на тему чого вартує селфі в Україні

На вулиці тепло. Літо, нарешті, прийшло в наш дім, і всім нам дуже сильно захотілось кинути все і поїхати у відпустку, подалі від нудного керівництва, всіляких проблем, турбот і, врешті-решт, війни.

Головним питанням порядку денного у будь-якій розмові стає: «Куди їдеш відпочивати?» У відповідь ми бачимо замріяний погляд та сподівання, що от це літо точно не буде про …е, як всі попередні.

У євреїв є дуже гарний анекдот:

«1918 рік. Зима. День народження Абрама

-         Батьку, а святкувати під час війни можна?

-         Можна.

-         А м’ясо їсти можна?

-         Можна

-         А ікру їсти можна?

-         Можна, але вікна треба закрити…»

До чого це я. В країні йде війна.

Будь-які відмазки на кшталт, «от якби це дійсно була війна, а не АТО», «от якби це було в моєму (далі на вибір, селі, місті, області), от тоді б я…» гідні лише при внутрішніх діалогах із тим, що називається залишками совісті. Завжди дуже легко себе переконати, що війни немає, що ти більше інших втомився, що це не твої проблеми, що війна десь на Донбасі, а ти і так сплачуєш податки.

Але задумайтесь над тим, що дуже скоро всім нам треба буде відповідати за те, що ми робимо сьогодні перед історією. Дуже скоро доволі розповсюдженим питанням стане: «А де ти був?», «Де ти був, коли мене поливали із градів під Мар’їнкою?», «Де ти був, коли мене збирали по частинах у шпиталях?» Подібних питань буде дуже багато, адже для тих, хто повертається з передової, немає умовностей і компромісів з честю. Та насправді погано відчувати себе ми будемо років через десять, коли наші діти, перечитуючи підручники з історії України, зададуть нам питання: «А що ти зробив?», «Чому ти на пиво в кнайпах витрачав більше, ніж на допомогу своїй державі, якою ти тепер так пишаєшся?», «Чому ти поїхав на Балі у той час, як твоїх співвітчизників вбивала ворожа куля?» або «Чому ти відкупився від воєнкомату?» І таких «чому» буде безліч. І ми не зможемо пояснити цим тінейджерам всю важливість та обґрунтованість поїздки до Барселони та Маямі, тому що для підлітків є чорне і біле, а сіре завжди трактується не на користь батьків.

Я жодним чином не агітую не відпочивати цим літом, тим більше нікуди не їхати. Всі мають відпочивати. Але роблячи селфі на фоні Ейфелевої вежі, задайтесь питанням, чи вартує воно життя того солдата, якому не вистачило грошей на бронежилет, або дитини, яка потрапила під артобстріл, і якій не вистачило ліків. І відповідаючи, будьте чесні перед собою. Просто так. Щоб помираючи не картати себе за неправильно зроблений вибір.

Гарної всім відпустки!