Власник сторінки
журналіст, волонтер, видавець, голова Білоцерківської "Просвіти"
Місцевий люд, який живе біля лінії фронту, почав "роздвоюватися" - в Росію не хоче, "ДНР" не вірить, а в Україні жити боїться
Одного дня пролунав дзвінок. Прохання 1-го батальйону було просте: потрібно 100 пар
літніх шкарпеток, захисного кольору футболки, плівка на укриття бліндажів, модем
Укртелекому, берці малого розміру, харчі.
Напряглися, зібрали. Берців, щоправда, ще не має. Сподіваємося будуть. Проблема в країні з
берцями розмірами 39-40.
Кілька днів пішло на пошуки авто, але знову виручив приватний підприємець Олександр
Миколаєнко. Його заслужена "Газелька" із Тарасом Тищенком за кермом, хоч і чиркала
бригзовиками по асфальту, впевнено почимчикувала у Волноваху й Володарське.
Добас залишив двояке враження. На блок-постах вартові мало не дрімали, розморені
високими температурами, а на полях тим часом кипить робота. Рови - риються, окопи -
окопуються, бункери - бункеруються.
В містечках Донеччини нам весь час траплялися "люстровані" Леніни. Валити їх ніхто не
став, а от у національні кольори перефарбували.
Особисто вважаю це напівмірами, бо фарба
легко змивається. а от коли гада на площі не залишиться, то й перефарбовувати нічого не
потрібно. А то місцевий комуно-сепарський елемент стовідсотково десь на городі прикопав
разом із "стволом" та партквитком ще баночку з розчинником. Жарт.
А от засилля донецьких - не жарт. На автостанціях стоїть купа маршруток з табличками
"Донецьк". В затінках на лавах розсілися люди перед- і пенсійного віку. Такі ж люди
обступили Ощадбанк і його банкомат. Час від часу переповнений "Донецьк" від'їжджає у
східному напрямку.
В підрозділах настрій не те, щоб зовсім бойовий, але бадьоренький. Хоча по харчам сутужно,
факт. Але ще більша нестача форми. Її просять майже всі й багато. Не витримує "казенна"
одежина навантажень, розлазиться.
А ще під час розмови хлопці зазначили, що місцевий
люд, який живе біля лінії фронту, почав "роздвоюватися" - в Росію не хоче, "ДНР" не вірить,
а в Україні жити боїться.
Під Маріуполем вивантажили рештки харчів. Вони там були вкрай необхідні. Навіть
банальна картопля. Через військову бюрократію військовослужбовці їли лише "червону
рибу", тобто кільку в томаті. Масово солдати страждають на печію. Просто соромно
дивитися на військових, які змушені вистоювати в чергах у крамницях, аби придбати собі
хоча б якийсь харч для різноманітності.
Тож не втрачаємо темпу. Пішов другий, найважчий рік війни. Потрібно побороти зневіру і
допомогти солдатам. Їм там в стократ важче ніж нам тут. Не забувайте про це.
Реквізити картки ПриватБанку: 5168 7420 2151 5014 (Климчук Костянтин Вікторович)
___________________________________________
Не будьте байдужі! Війна триває!
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.