(трошки сумний гімн)
І тут губернатор сказав
журналістові…пі…пі…пі…
З телерепортажу.
Любіть у труді, у коханні, у бою!
Володимир Сосюра.
Люби свою область, вишневий свій край!
Щасливу люби і не зовсім.
І ту, особливо, що біля Дніпра,
І звуть її Дніпропетровська.
Люби в ясний день і кохай у імлі
Народ її в праці завзятий!
І милу родзинку, що є в тій землі –
Там чемний живе губернатор.
Він мудро керує, і то вже не сон –
Там буде окрема держава.
А він, мов король (президент, фараон)
Спрямує державу до слави.
В майбутнім чимало прекрасних картин:
В Республіці дивні умови,
Добробут усюди, недолік один –
Нема ще державної мови.
Бо мову країні свою треба знать
(Не тільки, де пункти «Привату»)
А тут лише «млять» або «млять-перемлять».
Та й дітям учить важкувато.
А втім, коли шефу вживати не гріх,
Трьох слів вистача йому досі,
Тоді і письменникам вистачить їх,
Тоді і народу їх досить.
Зате там із пресою буде ажур –
Прийшов журналіст від «Свободи»,
Одразу масаж йому та педикюр,
А потім лікують на водах.
Нарешті, народ знайде долю свою –
Вмирать за свого президента
У рейдерськім чеснім та гіднім бою,
За фірми його дивіденди.
І все ж, мабуть, труднощі будуть з гербом.
Оскільки король криє матом,
Не з молотом герб має буть чи серпом,
А з тим, куди звик посилати.
І варто предмет мені той уявить,
Місцями сивіє волосся,
І шкода стає тую область умить,
Ох, бідную, Дніпропетровську…
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.