Що тут сталось! Тимошенко з місця замахала рукою (поки що не по-чечетовські), білосердечні скептично настовбурчились, Ляшко сприйняв жест екс-наставниці як заклик до дії та із своїми підданими заблокував трибуну Верховної Ради. Клоунада закінчилася безпардонно-цинічним спічем лідера Радикальної партії.
Можливо, я не звернув би на це уваги, коли б не подальший виступ Юрія Луценка. Як же так? Він в ті часи плідно працював в уряді Тимошенко! Це не ми допустили безлад в банківській сфері! Це Ющенко зі Стельмахом! Ми ж стільки разів вимагали відставки Стельмаха, та Ющенко, чомусь, його тримав!
Луценко лукавить. Першим завжди ставив питання відставки Стельмаха регіонал Шуфрич, а БЮТівці, як попугаї, його підтримували, бо, на догоду Путіну, топтали осоружного Ющенка в спайці з комуно-регіоналами. Безперечно, що Ющенко, як один з найфаховіших банкірів Європи, більше розумівся в банківській справі, ніж корисливі шуфричі і пустослови з БЮТ, тому й тримав Стельмаха, щоб білосердечний уряд не опустив гривню до плінтуса та не розтринькав золотовалютні запаси держави. Нова донецько-бандитська влада в кінці грудня 2010 року відсторонила Стельмаха з посади Голови Нацбанку, щоб беззастережно грабувати державну казну та маніпулятивно утримувати курс долара...
При президентстві Юшенка, після того, коли влада стала парламентсько-президентською, прем’єрами були Янукович і Тимошенко (серпень 2006 - березень 2010), майже порівну – по 16 місяців. Гривня ж у 2005--7 роках була стабільною, банки майже не банкрутіли, а після приходу БЮТівців до влади (грудень 2007) національна валюта в обмінниках знецінилася в 2, 5 рази (з 5 до 12,5 гривень за долар). Ряд збанкрутілих банків, які за рішенням Уряду отримали від Нацбанка кредити, не повернули їх досі, бо розікрали. Чи не по тій же причині почала різко знецінюватися гривня, що рік тому до влади на ключові пости прийшли бувші БЮТівці, які, переобравшись в основній масі до нового парламенту, залишилися в Уряді, ще й верховодять у важливіших комітетах. Та головне, що БЮТівська більшість знову обирає на найважливіший державний пост політика – популіста, відірваного від реального життя, не отримавшого шишок на голові від життєвих турбот і негараздів, тобто, як говорять в народі, «не нюхавшого виробничого пилу».
До речі. Прочитав у ЗМІ, що Луценко тричі подавав заяву про відставку від керівництва фракцією БПП. Моя порада Юрію, який по рокам годиться мені в сини: Політик, який зрадив обраного народом (не мафією!) Президента і примкнув з своєю "Народною самообороною" до олігархічно-популістського БЮТ, який не осудив ганебний для України газовий зговір Тимошенко - Путіна, який у 2007 році привів до Верховної Ради депутатів-покидьків, що у 2010 році «зтушкувалися» з комуно-бандитською більшістю, повинен не заяви писати, а покаятися в гріхах і натхненною працею на користь країни (не олігархів!) поступово і методично творити добро. Після Революції гідності громадяни почали потроху відрізняти популістів і корупціонерів не тільки по висловам у Раді чи в Шустера, а й по поведінці, міміці, зачісці та, навіть, по запаху (якщо розворушити).