Гуд бай, май хауз, або Боржники, під суд!

(сучасна п’єса)

Суддя (в мантії від «Дольче-Габана»)

Прокурор – страшенно суворий, але дико справедливий

Пенсіонер Безхатько (майже весь час плаче)

Представник МВФ (весь час посміхається, над головою сяйво, інколи від нього йдуть золоті промені)

Секретар суду Оксана (90х60х90)

Адвокат

Чесні журналісти

Громадськість.

На сцені декорація, що відтворює Печерський районний суд міста Києва. Входить секретар суду.

Секретар суду Оксана (випльовує гумку).

Прошу всіх, тіпа, встати

І мовчати.

І не смітіть мені тут!

Бо йде, тіпа, суд.

Громадськість (не витримує).

Слава! Слава!

Жерцям європейського права!

Суддя.

Слухається справа Пенсіонера Безхатька,

Холєра його батьку!

Пардон…

(вклоняється у бік Представника МВФ, той широко посміхається і випромінює золоті промені)

Суддя.

Коротше, підсудний Безхатько,

Мій дорогенький,

Вам слово, тільки швиденько.

Пенсіонер Безхатько (плаче).

Пробачте, сам не знаю,

Що зі мною.

Я платив за газ і світло,

А пенсія

Тала, мов крига весною.

І коли закінчилися гроші,

Мою єдину, мою хорошу,

На чотирнадцять метрів

Хрущовку, 

Ту, що дали мені від заводу,

Відібрали, а на вулиці жить

Так не ловко,

Хоч я все ж таки заплатив

За воду… (ридає).

Суддя (іронічно).

Досить з нас цього «хорору»,

Слово прокурору.

Прокурор. 

В той час, коли в нас

З’явився такий шанс – 

МВФ знов обіцяє транш,

(вклоняється у бік Представника МВФ; той сяє у відповідь і посміхається ще ширше)

Оцей Безхатько, неборака,

Дозволяє собі плакать!

Такі несвоєчасні,

Непатріотичні сльози

Становлять загрозу 

Державі і безпеці народу.

Пропоную дать п’ятнадцять років

Цьому уроду,

Пардон, цьому «ніщеброду»,

Іще раз, пардон, цьому недостойному

Нащадку козацького роду.

Громадськість.

Ганьба! Ганьба!

Ти ба? Ти ба?

Тепер Безхатьку заслужена труба!  

Суддя.

Що скаже захист?

Адвокат.

Дас іст…Дас іст…

У мене немає слів,

Бо душить шляхетний гнів!

Такого злочинного плаксу

Захищать не буду

І за мільйон баксів!

Прошу нову статтю відшукать,

І дати йому двадцять п’ять. 

Чесні журналісти.

Оце чесно!

Як інтересно! 

Пропонуєм неплатникам

Смертну кару

Запровадить «повсємєстно»!

Суддя. 

Нашій одностайності

Я радий.

Тому не йдем

На нараду, 

І вирок одразу:

За відсутність

Оптимістичного екстазу,

За несвідомі сльози,

Коротше, за все за то,

Крім хрущовки, у Безхатька

Відібрать ще пальто.

Гадаю, у вироку цьому

Є гуманізм, європейське право

Й прогрес.

Представник МВФ.

Гут! Гут!

Йєс! Йєс!

Суддя.

Тепер, коли ми

Конституційні захистили основи,

Можна і Безхатьку – 

Останнє слово.

Пенсіонер Безхатько.

Пробачте, пробачте,

От бачите, я вже

Не плачу.

Не знаю, може, я й винен.

Тільки скажіть мені, убогому,

Як жити на дев’ятсот гривень? 

Суддя, Прокурор, Представник МВФ, Адвокат, Чесні журналісти, Громадськість (здивовано, хором).

От смішні громадяни в Україні,

Неначе діти!

А хто вам сказав,

Що ви повинні жити?!   

Завіса закривається. Пенсіонер Безхатько стоїть на авансцені один, у промені прожектора. 

Пенсіонер Безхатько.

Ну, ось, покарали…

Неначе душу в мене украли.

Але ж без хати, без дому

Людина не може.

Може…Ти їх покараєш,

Боже?

Бо за ними сила і право,

І чесних журналістів орава.

А народ, що він сам вдіє?

Поможи нам, Боже,

На Тебе остання надія…

Прожектор згасає. В залі стає темно. Тільки чути нетверді кроки старого Безхатька.