Чим гірше – тим краще

Чому банкрутує «Моршинкурорт»?

Кожен успішний санаторій успішний по-своєму, а кожен нещасний – нещасний однаково.

Ось так – і з санаторієм «Світанок» об’єднання “Моршинкурорт». Принаймні, в тому, що він у своєму нещасті не самотній, намагався переконати і трудовий колектив, і відпочиваючих у ньому, які зібралися на своєрідний мітинг гніву в корпусі їдальні, головний лікар «Моршинкурорту» Іор Токар. Свій наказ про закриття їдальні санаторію «Світанок» і переведення її працівників на чергування в їдальню санаторію «Лаванда» він мотивував тим, що аналогічне вже відбулося в санаторії «Перлина Прикарпаття», де персонал перейшов працювати в їдальню санаторію «Десна», що вже закрито половину «Трускавецькурорту», що важкі часи переживають й інші оздоровниці Федерації профспілок України... Одним словом, в країні війна, відпочиваючих нема, «ми несемо збитки».

Працівники санаторію з такою позицією керівництва категорично не згодні. Вони вважають, що поступове – одне за одним – закриття корпусів і їдалень (сьогодні з трьох корпусів «Світанку» діє лише один, на 108 ліжко-місць) – це цілеспрямоване знищення санаторію як такого, свідоме доведення його до банкрутства, аби згодом можна було б за безцінь його продати чи приватизувати. Його ж працівникам, які віддали йому мало не все життя, загрожує безробіття. Закриття їдальні, де є всі умови для нормального харчування не лише ста, а вчетверо більше відпочиваючих, це – перший крок до їх зменшення взагалі. Бо ніхто з них не захоче ходити харчуватися за кілометр від місця свого лікування і прожиття. Замість того, щоб шукати шляхи залучення відпочиваючих, новостворені відділи адміністрації «Моршинкурорту» з гучними назвами «маркетингу» і «стратегічного планування» займаються вирішенням лише одного питання: як би їх не прийняти, направити в інший санаторій, відфутболити подалі від «Світанку».

- Ми економимо в усьому, як вдома. Погодилися працювати на півставки,- кажуть працівники.- Чому ж наша їдальня збиткова?» У своєму колективному зверненні до керівництва «Моршинкурорту» працівники «Світанку» вимагають залишити їдальню в спокої і зберегти робочі місця.

На все це у головного лікаря відповідь одна: «Їдальня на 400 місць годує 25. Це – не економно! Якщо я буду слухати вас, то ви всі підете з торбами. Ми – збиткові!»

Чути вигуки: «Не віримо вам! Ви хочете просто продати санаторій якомусь приватнику!» На це Ігор Токар клянеться, що жоден корпус, жоден квадратний метр території за цей час і по сьогодні не продано. «Я,- каже він,- як головний лікар, не маю права його продавати. Але відпочиваючих, на жаль, немає. Якщо й надалі буде таке катастрофічне заповнення, то буде скорочення». До речі, сьогодні в «Моршинкурорті» працює 1320 чоловік, а відпочиває 670. Відповідно у «Світанку» - 170, а проживає 108. Звісно, цифри, як то кажуть, не «танцюють».

«Проте,- вважає голова профкому Ярослав Уляк,- всі ми тут патріоти свого санаторію і просимо знайти вихід. Якщо треба оптимізувати – значить треба! Головне  - зберегти цілісний майновий комплекс і колектив. Тим паче, що власник – Федерація профспілок України, тобто ми з вами, трудящі, народ...»

А що ж власник? Який, до речі, і зараз регулярно забирає свої 45% прибутку, є він чи нема. А власнику – ФПУ, схоже, чим гірше в санаторно-курортній сфері – тим краще. У мутній водичці, відомо, можна рибки наловити. В даному випадку руки нагріти на відкатах від продажу майна. Там – корпус спочатку, потім – другий, далі – цілий санаторій оптом чи вроздріб... Для цього великого розуму не треба.

Куди важче і що потребує значних розумових та організаційних зусиль - наповнити той чи інший санаторій бажаючими! А те, що вони є, сумнівів не викликає. Просто, у відсутність централізованого, як це було раніше, розподілу путівок, та ще й на 90% оплачених профспілками, люди не знають, як потрапити у Моршин, в той же «Світанок», скільки коштує путівка та на скільки днів, які, зрештою, там умови перебування – оздоровлення, харчування, екології, культурного дозвілля тощо. Усі «вмили» руки. Мовляв, війна, що поробиш? Не до того...

От якраз тому, що війна – і мали б санаторії працювати в посиленому режимі. Особливо моршинські, серед карпатської природи і далеко від обстрілів. Кожен із них – це готовий реабілітаційний центр, з усіма належними умовами, а не штучно створеними, для тисяч поранених фізично і травмованих психологічно фронтовиків, добровольців і волонтерів, переселенців і біженців, рідних і близьких загиблих на Майдані і в АТО. А ми чомусь тішимося, що десь у прифронтових областях відкривається якийсь примітивний центр реабілітації?! А тут увесь комплекс – до послуг наших вояків!

Потрібна лише ініціатива власника «Моршинкурорту» - ФПУ, її пропозиція Міноборони, згода відомства і певне, посильне для бюджету, фінансування потребуючих реабілітації – і санаторії Моршина були б заповнені на всі 100. А при тому підтягнулися б і інші бажаючі, дізнавшись від своїх рідних про чудові умови оздоровлення в нашому краї.

На жаль, поки що жодних зустрічних кроків у цьому напрямку ніхто не робить. Просто немає ефективного, зацікавленого у подальшому розвитку оздоровниці, власника.

Таким власником міг би стати сам трудовий колектив того ж, скажімо, санаторію «Світанок». Він сам собі або найняв би, або ж висунув зі свого середовища ефективного менеджера, який би підібрав собі команду однодумців-професіоналів і перейшов би до госпрозрахунку. Бо, судячи з нинішньої ситуації, адміністрації об’єднання «Моршинкурорт» кожен окремий санаторій, як одиниця, не болить. А от своєму колективу він «болітиме». Була б тільки добра воля на це ФПУ!

P.S. А поки що головний лікар «Моршинкурорту» Ігор Токар запевнив колектив «Світанку», що їдальня працюватиме до останнього відпочиваючого. Тобто, доки він їх сюди селитиме...