65 років тому на крихітній частині розділеної тоді між різними державними утвореннями української землі, здійснилася заповітна мрія українців – створення своєї держави. 15 березня 1939 року в Хусті, на засіданні Сойму (обраному 12 лютого 1939 року, за Українське Народне Об’єднання проголосувало – 92,4 відсотка виборців з тих, які прийняли участь в голосуванні) було проголошено незалежність Карпатської України. Президентом став Августин Волошин.
Дивовижнем явищем було таке несподіванне проголошення незалежності на Закарпатті, ця подія здивувала навіть світое співтовариство. Таким чином увесь голос Карпатська Україна заявляла про своє бажання та готовність мати свою соборну державність разом із своіми братами по Батьківщині.
Представленне відео є унікальною знахідкою, тому що воно єдине в своєму роді: жодне інше проголошення українських республік у першій половині ХХ-го сторіччя не було відзнято на кінокамеру.
Ця визначна подія була зафільмована та змонтована українським емігрантом в США Калеником Лисюком та його сином. Вони пріїхали на Україну в 1939 році. Крм того він знімав бої між січовиками та гортійцями.
У хроніці ми бачимо події, які відбувался 15 березня 1939 року в Хусті. Хуст (нині райцентр на Закарпатті) був столицею Карпатської України з листопада 1938-го, після того як угорці разом із нацистською Німеччиною окупували Чехословаччину.
Після розпаду Австро-Угорської імперії нагально виникло питання про майбутню долю Закарпаття. 21 січня 1919 року на "Соборі всіх Русинів, жиючих на Угорщині" в Хусті понад 400 депутатів з усього Закарпаття проголосили приєднання краю до Української Народної Республіки (УНР). Однак критичне становище Директорії УНР внаслідок агресії більшовицької Росії не дозволило реалізувати це прагнення. Натомість утворена в еміграції у червні 1918 р. Американська Народна Рада карпатських русинів після перемовин з президентом Чехії Томашем Масариком 12 листопада 1918 р. в Скрентоні (США) прийняла рішення приєднати русинські землі до Чехословацької республіки на федеративних засадах. Це рішення невдовзі було закріплене Сен-Жерменським і Тріанонським мирними договорами, за якими Закарпаття на правах автономії приєднувалося до Чехословаччини під назвою "Підкарпатська Русь".
Після приєднання Закарпаття фактично перетворилось у аграрно-сировинний придаток економічно розвинутих чеських земель. Територія "Підкарпатської Русі" становила 5% усієї території Чехословацької республіки, на якій проживало 9% населення і було розміщено лише 0,07% виробничих потужностей. Питома вага промисловості в економіці краю становила лише 2%, а понад дві третини земель Закарпаття (260 116 га) призначалися чеським військовим колоністам. Майже 90% селянських господарств краю потрапило в боргову кабалу до банків та лихварів. Цей процес зумовили не тільки висока орендна плата, а й численні штрафи та податки, розміри яких за десятиріччя (1919–1929 рр.) збільшилися в 13 разів. Борючись за краще життя, населення активно підтримувало радикальні ліві партії. Зокрема, на виборах 1924 р. комуністи отримали 40% усіх голосів мешканців краю. У 1935 р. кількість відданих за них голосів зменшилась до чверті, однак залишалась більшою за будь-яку іншу партію.
Античеські настрої посилювалися і через централізаторську політику Праги, яка, не зважаючи на міжнародні зобов'язання, протягом міжвоєнного періоду так і не надала для краю автономію. На Закарпатті перебувала велика кількість чехів (у 1930 р. 30 тис., 70-80% з яких було в урядовому апараті). Привілейованим було становище чеських шкіл: за 20 років відкрито 213 самостійних чеських шкіл.
Політичне життя Закарпаття відбувалось під гаслом боротьби між трьома рухами: русофільським, автохтонним та українським. Український рух, репрезентований молодою інтелігенцією (учительство, студенти), опираючись на живий зв’язок з народом, здобував помітні успіхи. Діяльність товариства "Просвіта" з мережею читалень по всьому краю (в 1936 р. — 14 філій і 233 читальні), "Учительської громади", національного театру, хору в Ужгороді, Пласту, українського шкільництва та вплив української преси спричинилися до перемоги українського національного руху на Закарпатті наприкінці 1930-х рр. Русофільські діячі гуртувалися в "Обществе им. А. Духновича" та навколо Православної церкви, організованої російськими емігрантами й підтриманої чеським урядом на противагу до Греко-католицької церкви.
Належність до української нації засвідчують численні факти виявів української "лінгвістичної орієнтації" закарпатців. Скажемо лише, що 1937 р. у "Маніфесті до українського народу Підкарпаття" з вимогою навчати дітей українською мовою виступили понад двадцять політичних партій і товариств, чимало газет і журналів. Таке ж прагнення переважало і серед учасників плебісциту, проведеного того ж таки року за рішенням Міністерства освіти Чехословаччини.
Раннього березня 1939 А. Гітлер прийняв рішення остаточної ліквідації Чехо-Словаччини і дозволив Угорщині зайняти Карпатську Україну. На 14 березня 1939 А. Волошин вже був проінформований про проголошення незалежності Словаччини, що свідчило про розпад ЧССР як держави, а також про концентрацію угорських військ на кордоні з Карпатською Україною.
З 14 на 15 березня 1939 у місті Хуст відбулась знаменна подія в історії української державності: була проголошена незалежність Карпатської України. Ця республіка, за словами її творців, мала стати центром об'єднання всіх українських земель в єдину державу.
Перший сейм Карпатської України своїм законом 15 березня 1939 р. проголосив: "Державна мова Карпатської України є українська мова". Були також ухвалені українські державний прапор, герб а гімн. Отже, саме тоді проукраїнська орієнтація як природний процес національного самоусвідомлення русинів, попри прояви русофільства, угрофільства та ін., стала переважати в суспільній свідомості русинів-українців Закарпаття. Йшлося ж бо про бездержавний народ, розірваний на частини сусідніми державами, політика яких була однозначною: русифікація, румунізація, мадяризація, чехізація.
15 березня 1939 Угорщина приступила до загального наступу. Незважаючи на героїчний збройний опір не численних загонів Карпатської Січі наступу, це призвело до повної окупації щойно проголошеної Карпатської Української держави.
Рубрика "Блоги читачів" є майданчиком вільної журналістики та не модерується редакцією. Користувачі самостійно завантажують свої матеріали на сайт. Редакція не поділяє позицію блогерів та не відповідає за достовірність викладених ними фактів.